Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

206 https://1plus1.ua/snidanok-z-1–1/novyny/skoda-mikrohvilovoi-peci-dla-zdorova-mif-ci-realnist-komentue-fizik [дата звернення: 05.10.2022].

207 Jaspers W.F., The United Nations Exposed Paperback. John Birch Society, 2001.

208 https://bookline.hu/product/home.action?_v=Nemere_Istvan_Gagarin_kozmikus_hazugsag&type=20&id=127931 [дата звернення: 05.10.2022].

209 https://www.usnews.com/news/blogs/washington-whispers/2012/10/29/conspiracy-theorists-say-obama-engineered-hurricane-sandy [дата звернення: 05.10.2022].

210 https://www.nationalreview.com/2010/08/hurricane-katrina-and-race-card-five-years-later-michelle-malkin/ [дата звернення: 05.10.2022].

211 Walker J. The United States of Paranoia. A Conspiracy Theory. Harper, 2013.

212 Idem. P. 218.

213 Partridge Ch (editor). UFO Religions. Routledge, 2003.

214 Idem. Р. 45–61.

215 Idem. Р. 103–128.

216 Стяжкіна О. Смак радянського. Їжа та їдці в мистецтві життя й мистецтві кіно (середина 1960-х — середина 1980-х років). Київ: Дух і літера, 2021. С. 73.

217 Raab M., Carbon C.-Ch., Muth C. Am Anfang war die Verschwörungstheorie. Springer, 2017. S. 256–258.

З погляду змовознавства історичний екскурс важливий через дві причини: по-перше, приклади з історії покажуть нам, як розвивався конспірацистський світогляд і яких форм він набував упродовж розвитку людської цивілізації; по-друге, події минулого закладали підвалини для конспірологічних спекуляцій у майбутньому. У цьому розділі ми розглянемо кілька прикладів відомих історичних подій, щодо яких ще в давнину виникли різні теорії змови (приміром, Велика пожежа в Римі 64 р. н. е.), а також спробуємо виявити, де в минулому і в який спосіб формувалися теми для конспірологічного опрацювання. Невіддільною складовою конспірологічних розвідок є таємні товариства, які своїм корінням сягають давньогрецьких містерій, середньовічних професійних цехів (серед них були й каменярі, тобто, по-нашому, по-конспірологічному — масони), а уявлення про злісних і шкідливих науковців-мудрагеликів значною мірою супроводжувало розвиток алхімії. Як пише австралійський єгиптолог Нагіб Канаваті у книжці «Заколоти в єгипетському палаці», у Давньому Єгипті відбувалися цілком реальні змови з метою вбити фараона та змінити владу, і цьому є багато свідчень у численних написах на місці археологічних розкопок, що підсилює і без того потужну «єгиптоманію» та роль Єгипту і міфів про нього в сучасній конспірології 218. Крім того, слід мати на увазі, що конспірологи шукають зв’язки і подібності між історичними подіями не лише сивої давнини, але й відносно недавніми, як от, приміром, майже «класичне» серед прибічників теорій змови порівняння нападу на Перл-Гарбор 7 грудня 1941 р. з терористичним актом 11 вересня 2001 р., бо, мовляв, обидва інциденти насправді сплановані представниками американської чи якоїсь іншої влади для того, щоб утягти США у війну 219. Однак почнемо ми з того, як за допомогою псевдонаукових підходів та елементів антинаукової методології можна реінтерпретувати події сивої давнини.

Якщо говорити про найдавнішу історію, її загадковість та наше захоплення тим, як homo sapiens підкорив собі планету, то гіпотезу палеоконтакту нам не обійти ніяк. Інші її назви — гіпотеза древніх космонавтів, або навіть палеокосмонавтика. Як видно з самих назв, ідеться про втручання когось чи чогось із космосу в наші буденні земні справи. На думку прихильників цієї гіпотези, у глибоку давнину прибульці з далеких планет відвідували Землю і вступали в контакт із людьми або навіть створили людей для своїх потреб. Деякі палеоконтактологи вважають, що наші прадавні цивілізації взагалі мають позаземне походження. У 2012 р. вийшов фільм режисера Рідлі Скота «Прометей». Мені подобається, коли такі фільми називають не просто фантастикою, а науковою фантастикою, і тут моя симпатія поділяється на позитивну складову (у тому розумінні, що цей жанр у кіно сприяє популяризації науки у специфічний спосіб, а також закидає ідеї, над якими варто замислитися) і на складову іронічну, бо, якщо подумати про можливості наукового фантазування на тему космічних польотів з візуалізацією позаземних монстрів чи космічних кораблів майбутнього, місця для науки залишається вкрай мало. А до жанру наукової фантастики загалом я ставлюся з глибокою повагою. Отже, цей фільм, що задумувався як приквел до культового фільму «Чужий» 1979 р., одразу знайомить нас з інопланетною расою людиноподібних інженерів, один з яких виконує на пустинній планеті біля водоспаду дивний ритуал: випиває чорну рухливу рідину, його тіло починає розкладатися, він падає у воду, де й зароджується життя. Спіральки ДНК у воді показані переконливо, тож натяк глядачі розуміють. Сконтактувавши з планетою в глибоку давнину (звідси й назва палеоконтакт), інженери створюють на ній життя. Далі археологи знаходять у печері наскельний малюнок, на якому зображені люди, що поклоняються довгим гуманоїдним істотам, а ті вказують на якесь сузір’я. Можете не сумніватися, що саме туди й вирушають герої фільму.

Найвідоміший, хоч і не перший з тих, хто писав на тему палеоконтакту, швейцарський письменник Еріх фон Денікен 1968 р. видав книжку «Спогади про майбутнє: нерозгадані таємниці минулого» (в іншому перекладі — «Колісниці богів»), за якою 1970 р. зняли фільм «Спогади про майбутнє» 220. Його основні ідеї отримали потужний розвиток у творчому доробку багатьох конспірологів: Стоунхендж, статуї моаї на острові Пасхи, єгипетські піраміди і багато іншого будували високорозвинені цивілізації, до яких у плані технологій тогочасним людям дуже далеко. Тож висновок такий: справжні архітектори були прибульцями. Крім того, фон Денікен з легкістю ідентифікує обриси палеокосмонавтів та їхніх кораблів у різних малюнках і старовинних артефактах. У фільмі мені дуже подобається епізод, де представник якогось племені танцює ритуальний танок у вбранні, сплетеному методом «кошик» із лози, а голос за кадром коментує, що, мовляв, і костюм схожий на скафандр, і самий танок наче імітує рухи космонавта. Що ще, як не скафандр, може означати кошик, надітий на голову, годі й уявити.

Американський письменник Захарія Сітчин [дата звернення: 05.10.2022] у своїх працях розповідає про расу прибульців з планети Нібіру, яких він називає анунаками (у шумеро-аккадській міфології