Ангеліна Кріхелі - Містичне кохання (збірка), Ангеліна Кріхелі

Киваю. Так, звісно! Зупиняти янгола, ну-ну!..

- Уявіть собі лікарняну палату. Вона простенька. З вашими "улюбленими" брудно-голубими стінами, старими ліжками, тумбочкою та крапельницею на спеціальному стенді.

Уявила. Дуже яскраво уявила. Надто яскраво, до найдрібніших деталей пам'ятаю ту страшну ніч...

Він раптово замовк, начебто щось пригадав.

- Вибачте, я не хотів хвилювати. А палату чомусь невдовзі замінили на дуже сучасну, відремонтовану.

- Нічого. Я готова йти далі.

Як не дивно, я дійсно готова.

- Нас було лише двоє. Тому я розповім вам від свого обличчя та своєї підопічної нашу цікаву розмову. Або, вибачте, розмови. Мені чомусь здається, що вам буде цікаво...

Це було моїм першим завданням, і я досі не можу визначити, впорався я з ним чи провалив. А оскільки моє безпосереднє керівництво рідко показується комусь на очі (зазвичай це відбувається під час епідемій та війн - тому його мовчання - до щастя), я не можу знати напевно, чи зміг я, чи зумів...

Подивіться, вона починає вертітися, прокидається. Як вона виглядає та скільки їй років - зовсім не важливо...

- Захист персональних даних? - добродушно посміхаюся я.

Він підтримує:

- Щось на кшталт того. Я накидаю халат лікаря. Вона просить: «Води…», і я підходжу до неї. Ну-с, кажу, люба, з поверненням вас... Як ви себе почуваєте?

- Ви - лікар? - запитує вона.

Я підбадьорливо посміхаюся їй.

- Мабуть, так. Подивіться, на мені білий халат, я тримаю в руках фонендоскоп. Питаю вас про самопочуття. Необмежено радий, що вас перевели в палату з реанімації. А це означає, що половину шляху ми вже пройшли. Разом...

- Але мене вів зовсім інший лікар.

- Як точно ви це відмітили! Я - зовсім інший лікар, і в мене зовсім інше завдання. У вас був чудовий хірург. Найкращий із можливих.

- Сумніваюся, що я могла б дозволити собі кращого лікаря.

- Як ви невірно і грубо розмірковуєте, юна леді. Чи дійсно все можна купити за гроші?

- Вважаю, що занадто багато.

Я сідаю на її ліжко.

- Що змусило вас так думати? - запитую.

- Дайте подумати...

- Облиште! Ви давно обдумали свою відповідь, маєте власну думку на будь-яке питання і лише граєте в задумливість.

- Це так помітно?

- Кому як...

- Що ж, ви мене розкрили. Але ж це не так погано.

- Що саме?

- Мати свою думку на будь-яку тему. Втім, не відповідайте. Все дуже відносно. А, крім того, так, можливо, це й не так добре, як здається, тому що сильні люди завжди залишаються самотніми. Самітність, напевно, важко назвати чимось... добрим.

- Цей висновок ви, мабуть, зробили, базуючись на собі? Так само, як і про те, що можна купити все.

- Я не говорила, що можна купити все.

- Справді?

- Я сказала лише, що занадто багато дозволяють гроші. І занадто багато чого ми позбавлені, коли їх немає.

Наливаю води в склянку і передаю їй:

- Що, наприклад?

Вона дякує мені, п'є воду, намагаючись піднятися для цього. Я відразу ж допомагаю підняти подушку, але вона вже повертає мені склянку і відповідає:

- Можливості бути вільними, вибирати для себе те життя, яке нам до вподоби.

...Я слухаю янгола, застрягнувши на місці наче вкопана. Десь знайшла лавку, сіла трохи глибше. Не на краєчок, як леді, а так, щоб відчувати надійну спинку дерев'яної конструкції. Тому що його слова викликають у мене мурашки. Я знаю цю історію...

Він продовжує:

- Як вода?

- Дякую, дуже вчасно, - каже вона мені.

- Скільки вона коштує?

- Свобода?

- Ні, вода. Мені здається, вона безцінна – можливість здолати спрагу. І я не взяв з вас ні копійки за це.

Вона сумно посміхається мені, і я знаю, що сподобався їй.

...Ви мене слухаєте?

- Так, - відповідь звучить не надто чітко, вимовлена охриплим голосом, і я повторюю для надійності:

- Так. Так! Я вас слухаю.

- Добре, - спокійно каже він. – Так от, вона відповідає мені:

- А, ви про це... Звісно, не взяли. Вибачте, докторе, але моє перебування тут скоро може скластися в суму, на яку я могла б купити собі гелікоптер. Думаю, вода теж входить в прайс. І ваша турбота. Бачите, турботу і увагу теж можна купити...

- Прекрасно! У вас, дійсно, на все є своя думка, і ви можете довести її, як вам здається, використовуючи факти. Але що, якщо я доведу вам зворотнє?

- Якщо спочатку ви послухаєте, оглянете мене, щоб ми могли продовжити наш розмову, бути впевненими, що все йде за планом. Скоро я виписуюся і зможу зайнятися роботою.