Галлея Сандер-Лін - Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін

— І вам доброго вечора, пані, — привіталася Сніжка. — Може, зволите відійти з дороги? Мене вже зачекався кавалер, — і подивилася на них по-господарськи, як вчила дракониця. — Якщо я затримаюся, боюся, він вирішить зазирнути сюди особисто і дізнатися, що ж завадило мені повернутися до нього. Ми, дракони, істоти нетерплячі… — і вичікувально підняла брову, всім своїм виглядом показуючи, що чекає на негайне виконання прохання.

Це був чистий води блеф, і Сніжана внутрішньо напружилася, готуючись до можливої ​​колотнечі. І добре б дівчата просто захотіли вчепитися їй у волосся, але ж ці гарпії володіють магією, що куди небезпечніше кількох вирваних пасм.

— Сіє Невер, що ж ви так довго? Я вже зачекався! — у передбанник справді заглянув один із драконів, шокувавши не тільки саму Сніжку, а й решту дівчат, які верескнули й одразу ж відсахнулися від Сніжани. — Перепрошую за вторгнення, любі пані, — чарівно посміхнувся шостий Неверваль, — я ненадовго.

Сніжа, більше не вагаючись, поспішила до нього, доки не пішов, і взяла під руку. Так, Севар майстер сюрпризів. Звідки їй було знати, що його «Я вас чекатиму!» переросте в цілком матеріальне чекання біля дверей жіночої кімнати?! І все б нічого, його можна було б якось здихатися, та тільки чорно-бурий, як на зло, кудись зник. Де ж Себ? І що їй тепер робити в цьому не надто людному коридорі, куди привів її кавалер, та ще й у компанії головного бабника Сніжних земель?!

— Дякую, ви мене врятували, — Сніжана прибрала руку з ліктя декана і почала нею обмахуватись.

— Так, наші дами не люблять конкуренції, особливо якщо це стосується чоловіків чи влади, — сказав він без звичної люб'язності. — А ви зараз найвпливовіша жінка Сніжних земель.

— Ви так кажете, наче я справді маю якусь владу, — вона походжала коридором, намагаючись якнайдалі відійти від викладача. — У всіх у них є землі, майно, гроші, підтримка сімей, а я лише адептка-сирота.

— Якщо бути точним, то ви дуже забезпечена адептка-сирота, — приголомшив лускатий. — Землі вашої родини по праву належать вам і залишаться у спадок вашим дітям. Замок, хоч і постраждалий у війні, досі у житловому стані, слуги про нього дбають, та й ваша особиста скарбниця зовсім не пуста. Ви завидна наречена, сіє Невер, і прийдете до чоловіка не з порожніми руками.

— Так, моєму чоловікові дуже пощастить, — відгукнулася Сніжка голосом, повним скепсису. — Мало того що йому дістанеться єдина жінка із гинучого роду, яка наплодить чоловіку цілий виводок дітлахів, так при ній ще й посаг ого-го. А скарби для драконів, як я знаю, штука дуже важлива і життєво необхідна.

— Ну навіщо ви так, люба? — засмучено похитав головою Севар. — Як я вже казав, є дракони, для яких ви (саме ви!) і є найголовнішим скарбом… — і зробив крок до неї.

Шостий Неверваль наближався, а Сніжа тихо впадала в паніку. Він зараз точно спробує «з'їсти» її помаду, а їй ще із сьомим (де б він не був) Невервалем танцювати і володарю в очі дивитися. Чорт забирай, та куди ж подівся Себастьян?!

Несподіваний потік холодного повітря прозоро-білою туманною хвилею пройшовся коридором, і підлога раптом вкрилася тонким шаром льоду, після чого з-за рогу «на всіх вітрилах» вивернула людська постать у вихорі снігу. Все сталося так швидко, що дівчина й рота розкрити не встигла.

— Вибач, братику, але тепер моя черга! — Сніжану підхопила сильна рука та потягла за собою.

Магічний потік надавав прискорення. Вони з раптовим рятівником із неймовірною швидкістю ковзали по льоду (зовсім як два фігуристи, якби до їхніх спин прив'язали реактивні двигуни), стрімко віддаляючись від декана. Швидко озирнувшись на повороті, Сніжа помітила, що від Севара, який залишився позаду, їх відокремлює начарована новим знайомим крижана стіна.

Притиснувши Сніжку до свого боку, сьомий Неверваль (а це міг бути тільки він) зробив спритний віраж, ідеально вписавшись у поворот, після чого продовжив легко ковзати по підлозі, яка прямо перед ними швидко вкривалася кіркою льоду. Досягнувши двостулкових дверей на балкон, хлопець відчинив її потоком повітря, після чого підхопив Сніжану на руки, а потім прямо з розгону зістрибнув з балкона.

Дівчина заверещала (поверх тут, здається, третій, а покалічитися через зайву самовпевненість кавалера зовсім не хотілося), проте за спиною хлопця раптом з'явилися крила, хоча в іншому він залишився схожий на людину, тож після різкого ривка вони злетіли вгору і полетіли до зоряного неба.

— Х-холодно, — поскаржилася Сніжа, сукня якої була дуже відкрита.

Раніше вона би знепритомніла від переохолодження, а зараз їй було просто прохолодно, але все ж таки ...

— Винен, не врахував, — відгукнувся рятівник — і дівчину огорнув потік магії, осівши на тілі майже невагомою і дуже пухнастою шубкою.

— Дякую, — мовила вона, дивлячись на столицю Сніжних земель, що розкинулася там, унизу, яка рясніла безліччю вогнів і переливалася різними барвами. А вже сніг і зовсім іскрився і виблискував. — Яка ж неймовірна краса!

— Так, Рінтая особливо гарна вночі, — з розумінням озвався дракон. — Перепрошую, якщо налякав несподіваною появою, але мені здалося, що тобі потрібна допомога. Побачивши, що Севар веде тебе в дуже затишне місце, я не міг залишитися осторонь, тим паче зараз справді моя черга з тобою знайомитися. Нічого страшного, що я на ти, га?