Ясміна Лав - Поцілунок під забороною, Ясміна Лав

Глава 25

Роман.

 

- Не хочеш мені нічого пояснити? — перед дверима аудиторії мене зупиняє Паша.

— Ти думаєш, треба? — запитую спокійно.

— Що це було з Ясею? Я думав, ти її ненавидиш.

— Хіба я казав тобі, що ненавиджу її?

— Отже, ви разом? — хмуриться хлопець.

— Разом.

— Але коли ви… Як? Чому ти мені прямо не сказав? Я б її не запрошував на побачення.

— Давай не будемо.

Відвертість — це точно не моя найсильніша риса характеру. Та й не люблю вивалювати особисте на загал. Навіть другові.

— Ну, ходімо, — плескає мене по плечу хлопець, і ми йдемо на заняття.

— Зате тепер я розумію, чого ти гарчав, коли застав нас з крихіткою на моєму коронному місці.

Пирскаю, намагаючись не згадувати, як ці двоє стояли та дивилися на нічне місто. Знаю я це його коронне місце. Всіх дівчат туди возить. І всі, блін, ведуться.

Не можу зрозуміти — що їх так чіпляє? Романтика, чи що? Ніколи такими дурницями не балувався. Відчуваю як вібрує мій мобільний. Батько. Мабуть, переживає, щоб я не знущався з Ясеньки. Підіймаюся з місця  та виходжу в коридор.

— Слухаю, — приймаю виклик.

— Синку, як справи? Ти в університеті?

— Так, і справи нормально. Ще питання будуть?

— Як Яся? — питає він спокійно.

— Також чудово.  На заняттях. Привіз, потім — відвезу додому.

— Молодець. Ти нормально поводишся?

— Тату, я ж не маленький. Усе добре. А як у вас справи?

— Не думаю, що тебе це справді цікавить, але я відповім. Усе чудово, відпочиваємо. Вам з Ясенькою купили подарунки.

Усміхаюся. Мені й справді не дуже цікаво, але чути, що батько задоволений, для мене великого варте.  За це я поважаю маму Ясі. 

Закінчую розмову, але заходити в аудиторію немає бажання. Набираю Ясю і з усмішкою підношу до вуха телефон. Йдуть довгі гудки, але дівчина не бере слухавку. Моя відмінниця, мабуть, вимкнула звук.

Хмикаю та йду до сходів. Вирішую спуститися та покликати її з заняття, причину вже якусь вигадаю. Хочу побачити. І пара не стане на заваді. Проходжу довгим коридором і зупиняюся біля вбиральні, почувши знайомий голос.

— Шилова, відвали від Романа. Ти заважаєш.

Це голос Іри, моєї одногрупниці. Вона що, Ясю пресує? От же стерво.  Ясно ж дав дівці зрозуміти — не буде між нами нічого. Але вона вважає по-своєму. Ось вже й конкурентку вирішила прибрати.

Відчиняю широко двері, які з гуркотом ударяються об стіну, і бачу перед очима картину, яка виводить мене з себе. Іра зі своїми дурепами-подружками притисли Ясю до дверцят однієї з кабінок, а головна ідіотка тягне мою дівчинку за волосся.

— Ромчику, — швидко відскакує Іра від Ясі та либиться.

— Якого біса ти тут твориш? — різко прориваюся вперед і смикаю дівчину, відштовхуючи до стіни.

Її подружки тихенько забиваються в кут і, здається, навіть не дихають, коли кидаю на них погляд. Торкаюся ліктя Ясі — і вона підіймає на мене очі. Відразу помічаю розбиту губу. От же суки.  Ніжно проводжу подушечками пальців по пухких губах дівчинки й, зціплюючи зуби, розвертаюся до Іри.

— Це не я. Твоя дівка ходити не вміє. Перечепилася об мою ногу.

Смикаюся до дівчини, але мене зупиняє Яся.

— Не потрібно. Зі мною все добре, — шепоче вона, переплітаючи наші пальці.

Ці сучки швидко зникають із вбиральні, поки я розглядаю миле обличчя моєї дівчинки. Але нічого, ще з ними розберуся. Нахиляюся та ніжно цілую маленьку. І вона відразу відповідає.

— Вибач, — шепочу їй в губи.

— Вперше б'юся за хлопця, — сміється Яся, викликаючи в мене таке тепло всередині, яке розливається по всьому тілу.

Насолоджуюся її сміхом і вперше розумію, що відчуваю до дівчини не тільки фізичний  потяг, а й дивне, неймовірне, приємне щось у грудях.

— Ще так довго до кінця занять. А розлучатись з тобою зовсім не хочеться, — затискаю її в обіймах і насолоджуюся ніжним запахом.

— Я тобі ще встигну набриднути, — усміхається дівчинка, намагаючись вибратися з моїх рук.

— Давай втечемо, — шепочу їй на вухо і відчуваю, як вона тремтить.

Мені неймовірно подобається, як вона реагує на близькість. А ще безмежно заводить її важке дихання та розфокусований погляд. Знаю, що вона збуджена не менше за мене.

— Я не можу. У мене важливий тест на наступній парі, — шепоче Яся, змушуючи мене важко ковтати слину.

— Тоді після тесту, — зачіпаю губами мочку її вуха.

Відчуваю, як підкошуються її ноги, як тріпоче серце. І прилипаю до її губ.

Цілую повільно, бережно, проникаю в цей безмежно солодкий ротик. І думки вже зовсім не про обійми. Хрін знає як мені й надалі стримуватись.

Ми тільки перейшли на новий рівень стосунків, і я не хочу поспішати. Не пробачу собі, якщо зіпсую те, що зараз є між нами. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍