Аріна Вільде - Мій супер сусід, Аріна Вільде

Заварюю каву і видивляюся у вікно, щоб не пропустити повернення Кіри. Туман дзвонив сьогодні і сказав чекати на нові розпорядження, і все це мені дуже не подобалося.

***

Я розглядаю натовп підлітків, що стрибають у такт музиці, п'ю і мрію скоріше звалити звідси. Христина, замість того щоб відриватися на танцмайданчику сидить весь час за столиком, липне до мене і не відходить ні на крок.

Після третьої склянки віскі я замовляю одразу пляшку. Вечір обіцяє бути довгим та нудним. Намагаюся не думати про те, що сьогодні замість того, щоб бачити скривджене обличчя Туманової, слухати  музику, від якої закладає вуха, і вирячитися на дивно одягнених ідіотів на сцені, я міг би насолоджуватися тілом Кіри.

Подивляюсь у бік розкішних дівчаток, подумуючи про можливість урізноманітнити вечір, а заразом і вибити з голови доньку Князя, але жодна з них не привертає моєї уваги настільки, що мені захотілося б затягти її в номер готелю.

- Тут так нудно, - кричить мені на вухо Христина, - може, візьмемо кілька пляшок вина і махнемо до мене?

Уважно дивлюся на неї, намагаючись зрозуміти, чого вона хоче досягти. Ні, серйозно, простіше зібрати автомат із заплющеними очима, ніж розібратися у бажаннях цієї дівчини.

- У нас був договір, Христино: ми приходимо в клуб, ти танцюєш, відриваєшся, робиш усе, що душі завгодно, і я нікому нічого не розповім, а потім ми їдемо в аеропорт. - Забираю її руку від своєї ширинки і кількома великими ковтками осушую склянку.

- Ну-у, так не чесно, я тебе хочу! Тебе! - Вона щебече ще щось, але я вже не слухаю її. Краєм ока помічаю знайому фігурку: дівчина йде боком до мене, але навіть з такої відстані я не можу не помітити, наскільки вона схожа на Кіру.

Намагаюся розглянути її краще. Стрункі ноги, розпущене довге волосся і сексуальний короткий топік - такий я на ній ще не бачив.

Невже це й справді Кіра? Якого біса робить тут? Із ким прийшла? Дістаю з кишені телефон, збираючись набрати дівчину, щоб переконатися, що вона солодко спить у своєму ліжечку, а не обіймається з якимось відморозком, але згадую, що не знаю її номера телефону. Навіщо він мені, якщо Кіра завжди перебуває у тридцятисекундній досяжності?

Знову переводжу погляд у її бік, вихоплюю з натовпу струнку фігурку в короткій спідниці і пропускаю той момент, коли Христина присувається до мене і впивається в мої губи поцілунком.

- Якого біса ти робиш? - відштовхую від себе цю ідіотку. Не вистачало мені ще проблем із Туманом, адже ясен пень, що за дівчиськом хтось наглядає і про це обов'язково доповість шефу.

– Я не розумію, що з тобою! Ти ж раніше хотів мене, палив поглядом. А секс – пам'ятаєш, який у нас був секс? А що зараз змінилося? Я все ще хочу тебе, і цей козел, за якого мене намагаються видати заміж, не завада тому, щоби провести добре час. Ти ж пам'ятаєш, як...

- Христино, заткнися, га? Знайди собі якогось молодого хлопчика і роби з ним, що душа забажає, а я тут лише для того, щоб придивитися за тобою, зрозуміла? - гаркнув на неї, помічаючи, як різко змінюється вираз обличчя дівчини. Здається, ще хвилина – і вона розплачеться.

- Я зараз прийду. - Вона хапає свою сумочку і йде геть. Я полегшено видихаю, відкидаюся на спинку дивану і намагаюся знайти ту дівчину, яка була так схожа на Кіру. Вона могла б бути гарною заміною  Князєвій.

Ще кілька склянок віскі, і просто посеред танцмайданчика помічаю струнке тіло в короткій міні-спідниці. Злісно стискаю склянку в руці, бажаючи розбити морду кретину, який лапає її своїми брудними руками.

То була Кіра. Без варіантів. Світло прожектора саме потрапило їй на обличчя, освітлюючи усмішку і палаючий погляд. Вона стояла спиною до хлопця і терлася об нього в танці. Вигиналася і не чинила опір, коли його руки гладили оголений животик.

Хвиля люті затопила мене. Я з останніх сил контролював себе, придушуючи бажання підійти до них та влаштувати сварку. Що за чортівня зі мною відбувається? З якого часу я знову став власником? Найкращим рішенням було б встати зараз і звалити, доки я не накоїв дурниць. І начхати на Христину, вона дівчинка доросла, зуміє і таксі замовити, і до готелю дістатися.

І я навіть роблю спробу піти, але коли бачу, як по ніжній шиї проходяться чужі губи, дах зриває остаточно.

Швидким кроком прямую до парочки, мене трохи хитає через випите, голова паморочиться, і я кілька разів навіть врізаюсь у якихось людей, але навколо не існує нікого, окрім дівчини в обіймах чужинця.

Я злий. Дуже. Її місце – вдома, у ліжку. І вона виявиться там дуже скоро.

Залишається кілька кроків до Кіри, коли вона розплющує очі і завмирає. Її погляд спрямований у мій бік, і вона виглядає переляканою. Так, дівчинко, біжи, інакше тобі не поздоровиться.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно