Айзек Азімов - Межа Фундації

факт, що я зміг це виявити, може означати, що вони більше мною не переймаються. А те, що вони мною більше не переймаються, може означати, що вони вважають, ніби вже перемогли. А ми й далі граємося тут у свої ігри!

— Але яку мету вони у всьому цьому переслідують? Яку ймовірну мету? — зажадала відповіді Делармі, соваючись на сидінні й кусаючи губи. Вона відчувала, як її влада тане, а Рада стає дедалі зацікавленішою… стурбованішою…

Гендібал відповів:

— Припустімо, що Перша Фундація з її величезним арсеналом матеріальної влади шукає Землю. Вони вдають, що висилають двох вигнанців, сподіваючись, що ми подумаємо, ніби це так і є, але дають їм кораблі неймовірної потужності, кораблі, що можуть проходити десять тисяч парсеків менше ніж за годину. Як це пояснити? Що ж до Другої Фундації, то ми не шукали Землю, і, безсумнівно, було вжито заходів, щоб приховати від нас будь-яку інформацію про неї так, щоб ми про це не дізналися. Перша Фундація зараз так близько від того, щоб знайти Землю, а ми так далеко, що…

Гендібал зупинився, і Делармі втрутилася:

— Що? Закінчуйте свою наївну казочку. Ви щось знаєте чи ні?

— Я не знаю всього, Спікерко. Я ще не зрозумів усієї глибини того павутиння, що нас оточує, але знаю, що воно є. Я не знаю, яке значення може мати відкриття Землі, але я переконаний, що Друга Фундація у величезній небезпеці, а разом з нею і план Селдона та майбутнє всього людства.

Делармі підвелася. Вона не всміхалася і говорила напруженим, але дуже стриманим голосом:

— Нісенітниці! Покладіть цьому край, Перший Спікере! Узагалі-то зараз ми мусимо обговорювати поведінку звинувачуваного. Те, що він нам говорить, звучить не лише по-дитячому, а й не стосується справи. Він не може виправдати своїх дій, сплівши павутиння теорій, що мають сенс лише в його свідомості. Тепер я вимагаю проголосувати щодо його справи — за одностайне засудження.

— Зачекайте, — різко відповів Гендібал. — Мені казали, що я матиму можливість захистити себе, і в мене залишився ще один пункт. Дозвольте мені представити його, а відтак перейдете до голосування без жодних заперечень з мого боку.

Перший Спікер утомлено протер очі.

— Продовжуйте, Спікере Гендібал. Дозвольте мені зауважити, члени Ради, що засудження Спікера, якому висловили недовіру, — така вагома і, по суті, безпрецедентна акція, що ми не сміємо не дати йому змоги як слід себе захистити. Пам’ятайте також, що навіть якщо вирок нас задовольнить, він може не задовольнити тих, хто прийде після нас, і я не вірю, що другофундатор будь-якого рівня, не кажучи вже про Спікерів Ради, не зрозуміє його значення в історичній перспективі. Нам слід діяти так, щоб ми могли бути впевнені у схваленні Спікерів, які прийдуть після нас у наступних століттях.

Делармі гірко сказала:

— Перший Спікере, ми ризикуємо, що нащадки сміятимуться з нас через те, що ми ялозимо очевидні речі. Продовжити захист — це ваше рішення.

Гендібал глибоко вдихнув.

— Згідно з вашим рішенням, Перший Спікере, я бажаю викликати свідка — молоду жінку, яку я зустрів три дні тому й без якої міг би взагалі не з’явитися на засідання Ради, а не просто спізнитися.

— Цю жінку, про яку ви говорите, знають члени Ради? — запитав Перший Спікер.

— Ні, Перший Спікере. Вона корінна мешканка цієї планети.

Делармі витріщила очі.

— Гамішка?

— Точно! Саме так!

Делармі сказала:

— І що ми маємо робити з такими свідками? Те, що вони скажуть, не може мати жодного значення. Їх не існує!

Губи Гендібала міцно стиснулися в щось, що неможливо було сплутати з усмішкою. Він різко відповів:

— Фізично всі гаміші існують. Вони люди й відіграють свою роль у плані Селдона. А також вирішальну роль у непрямому захисті Другої Фундації. Я хочу відмежуватися від негуманності Спікерки Делармі й сподіваюся, що її зауваження буде збережено в протоколі й у майбутньому розглянуто як доказ її можливої непридатності для посади Спікерки. Чи, може, решта членів Ради погодяться з нечуваними словами Спікерки й позбавлять мене свідка?

Перший Спікер сказав:

— Кличте свого свідка, Спікере.

Губи Гендібала розслабилися — тепер це були нормальні, нейтральні риси обличчя Спікера, який перебуває під тиском. Його розум було захищено й відгороджено, але за цим захисним бар’єром він відчував, що небезпечну точку пройдено й він переміг.

2

Сура Нові мала напружений вигляд. Її очі були широко розплющені, а нижня губа трохи тремтіла. Вона повільно стискала та розтискала долоні, а її груди злегка здіймалися. Волосся було зачесане назад і зав’язане у вузол; засмагле на сонці обличчя посмикувалося. Пальці м’яли складки довгої спідниці. Жінка швидко обводила поглядом стіл, від одного Спікера до іншого, і її широко розплющені очі сповнював страх.

Вони дивилися на неї з різним ступенем презирства та занепокоєння. Делармі тримала свій погляд високо над головою Нові, байдужа до її присутності.

Гендібал обережно торкнувся поверхні її мозку, заспокоюючи й розслабляючи його. Він міг би зробити те саме, поплескавши її по руці чи погладивши щоку, але тут, за цих обставин, це, звичайно, було неможливо.

— Перший Спікере, я вводжу свідоме сприйняття цієї жінки в стан легкого заціпеніння, тож її свідчення не буде спотворено страхом. Чи не будете ви ласкаві пересвідчитися, і всі решта теж, якщо бажаєте, що я жодним чином не зміню її свідомість?

Нові перелякано відсахнулася, почувши Гендібалів голос, і це його не здивувало. Він зрозумів, що вона ніколи не чула, як розмовляють між собою другофундатори високого рангу. Вона ніколи не бачила цю дивну швидку комбінацію звуку, тону, міміки та думки. Але цей жах зник так само швидко, як і з’явився, щойно він заспокоїв її розум.

Її обличчя знову стало безтурботне.

— У тебе за спиною крісло, Нові, — сказав Гендібал. — Сідай, будь ласка.

Нові зробила малий незграбний реверанс і, скуто тримаючись, сіла.

Вона говорила доволі чітко, але Гендібал змушував її повторювати сказане, коли гаміська вимова дівчини ставала занадто невиразною. А оскільки він зберігав власну вимову формальною з поваги до Ради, то час від часу йому доводилося повторювати свої запитання до неї.

Розповідь про бійку між ним та Руфірантом було описано спокійно та чітко.

— Ти бачила все це на власні очі, Нові? — запитав Гендібал.

— Ні, пане, інакше зупинила б це раніше. Руфірант бути добрий хлопець, але думати нешвидко.

— Але ж ти все описала. Як це можливо, якщо ти сама нічого не бачила?

— Бо Руфірант розповідати мені, коли його розпитувати. Він соромно.

— Соромно? А ти пам’ятаєш, щоб він колись так поводився?