Стівен Сілбігер - МВА за 10 днів

Період окупності.

Чиста поточна вартість.

Метод періоду окупності. Багато компаній вважає, що найкращий спосіб оцінити інвестиції — це вирахувати скільки часу потрібно, щоби повернути інвестиції:

Окупність = кількість років для повернення початкових інвестицій

Аналітики легко вираховують окупність і приймають прості рішення — так або ні — залежно від періоду, який піде на окупність інвестицій. Проекти, які відповідають встановленій межі, приймають, а ті, що не дотягують, — відхиляють. Наприклад, керівництво невеликої компанії може вважати, що всі прилади для заощадження енергетичних і трудових ресурсів повинні мати максимальний період окупності 3 роки, все нове обладнання повинно окупуватись за 8 років, а дослідницькі проекти — за 10. В основі цих вимог лежать міркування, досвід і рівень уникання ризику, притаманний керівництву.

Приймаючи проекти із тривалішим періодом окупності, керівництво бере на себе більше ризику. Що віддаленіший період окупності інвестицій, то непевнішими та ризикованішими є ці інвестиції. Це поняття схоже на критерій, який використовують облігаційні інвестори — дюрацію. Що більше часу потрібно на повернення половини облігаційної інвестиції, то більш вона ризикована.

Критерії періоду окупності оптимальні, адже їх легко вирахувати, використовувати та зрозуміти. Однак вони не враховують часових параметрів грошових потоків і, відповідно, вартість грошей у часі. Проекти з украй різними грошовими потоками можуть мати однаковий період окупності. Наприклад, дослідницький проект, що повертає інвестицію в 100 000 $ рівними внесками по 33 333 $ протягом трьох років, має такий самий період окупності, як і той, що повертає 100 000 $ одним платежем у кінці трирічного періоду.

Ще одна вада методу використання періоду окупності полягає в тому, що він ігнорує грошові потоки, отримані після завершення періоду. А що, як дослідницький проект у 100 000 $ з трирічним періодом окупності довічно повертатиме роялті, нараховані через новий винахід? Звісно ж, його вартість буде вищою, ніж вартість проекту, що приніс одноразову суму в 100 000 $ на третій рік існування винаходу.

Методи чистої поточної вартості. Метод, який використовують для оцінки грошових потоків від облігацій та акцій, також використовують для оцінки проектів. Цей метод є найточнішим і теоретично найправильнішим.

Що пізніше в майбутньому прийдуть гроші, то більша непевність у тому, що вони прийдуть (ризик) і вища втрата можливостей від використання цих коштів (альтернативна вартість). Відповідно, грошові потоки, отримані в майбутньому, будуть дисконтовані суттєвіше, залежно від рівня ризикованості проекту.

Чиста поточна вартість = Сума до отримання × × (1 + Дисконтна ставка) — ількість періодів

(вираховується відповідно до таблиць у додатку, на бізнес-калькуляторі або комп’ютері)

Способи, якими компанія бажає забезпечити своє фінансування — це «фінансові» рішення, що стоять окремо від «інвестиційних». Кричуща помилка, яку люди без освіти МВА роблять у процесі оцінювання проектів — використання коефіцієнта дисконтування, рівного вартості позики або вартості капіталу для компанії загалом. Індивідуальні проекти, в які компанії можуть бажати вкласти кошти, — не надто стабільні. Відповідно, фінансові менеджери повинні використовувати дисконтну ставку, співрозмірну з ризиком конкретного проекту. «Цінність» для корпорації загалом визначають шляхом використання правильної ставки, а також вибором проектів, доходи від яких перевищують вартість капіталу для корпорації. У прикладі із заводом Quaker Oats з розділу про кількісний аналіз грошові потоки мали такий вигляд:

Метод чистої поточної вартості (NPV) свідчить про те, що проект повернув на 32 343 $ більше від необхідної норми прибутку для проекту з таким рівнем ризику. Проекти з нульовою чистою поточною вартістю також прийнятні, адже вони повертають необхідну норму. Проекти з показником NPV нижче за нуль категорично відкидаються.

Метод NPV має багато переваг. Він гнучкий у проведенні розрахунків, корисних для порівняння різних проектів.

Ризикованість проектів. При розрахунку NPV аналітик може використовувати різні дисконтні ставки. Наприклад, якщо він вважає прибутки від нового обладнання для фасування круп компанії Quaker Oats більш ризикованими, дисконтна ставка 15 % або 20 % оцінить проект у 21 019 $ або 11 217 $ відповідно.

Різні життєві цикли проектів. Аналітик усе ж має можливість оцінити вартість грошей через багато років, використовуючи різні коефіцієнти дисконтування на основі дисконтної ставки з поправкою на ризик. Проект Quaker можна порівняти з багатьма іншими проектами із рухом грошових коштів тривалістю в один рік, десять років або без часових обмежень. Коефіцієнт дисконтування можна використовувати для дисконтування усіх грошових потоків до їхньої поточної вартості для порівняння.

Різниця у масштабах обчислення розмірів грошових потоків різних проектів. Можливість використовувати метод чистої поточної вартості для дисконтування грошей при різних сумах створює «чисту» поточну вартість, яку можна порівнювати для проектів різної величини. Коефіцієнт дисконтування також допомагає встановити значення грошових потоків для будь-якої точки в майбутньому.

Оскільки капітал потрібно раціонувати, то що повинен робити МВА, якщо йому доводиться обирати? NPV вказує на найкращі проекти, але не на найкращу групу проектів. У нагоді може стати індекс рентабельності (ІР). Цей індекс ділить чисту поточну вартість майбутніх грошових потоків на початкові інвестиції. Наприклад, проект Quaker має індекс 1,317.

У ситуаціях з необмеженою кількістю коштів прийнятними були б усі індекси рентабельності вище 1,00. Усі проекти з прибутком вище за норму з поправкою на ризик є привабливими. Якщо ресурси обмежені, вибір падає лише на інвестиційні можливості з найвищим індексом рентабельності, щоб група інвестицій принесла акціонерам найвищу чисту поточну вартість.

У таких випадках аналітик-МВА має спробувати різні комбінації найкращих проектів з використанням NPV та індексу рентабельності як вказівників для отримання найкращих можливих NPV для всієї групи.

Фінансові рішення компанії

Чимало МВА присвячують життя пошуку фінансування на капітальні потреби компаній. Мета корпоративного фінансування полягає в тому, щоби знайти достатньо капіталу з найменшими витратами для того рівня ризику, з яким готове мати справу керівництво. Ризик полягає в тому, що компанія не зможе погасити свої борги й буде змушена визнати себе банкрутом.

Є п’ять основних способів фінансування потреб компанії:

Отримати кредит від постачальників.

Отримати лізингове фінансування.

Взяти кредит у банку.

Випустити облігації.

Випустити акції.

Кредит від постачальника. Кредит від постачальника — це найпростіший спосіб отримати фінансування. Компанії купують товари і послуги й мають час від семи днів до року на сплату своїх рахунків. Коли компанії потребують більшого кредиту від постачальників, фінансові менеджери обговорюють умови довших кредитних термінів чи більших кредитних ліній. Менеджери, які керують грошовими коштами, також можуть розтягувати свою кредитну заборгованість перед постачальниками, сплачуючи свої рахунки із запізненням. У випадку з Borders Books 2011 року, постачальники відмовилися надавати компанії додатковий кредит. Спільними зусиллями кредиторів і власників боргових зобов’язань компанія збанкрутувала.

Лізингове фінансування. Замість того, щоб купувати обладнання, багато компаній вирішують взяти його в лізинг. Це одна з форм фінансування. Лізингові компанії виділяють автомобілі, комп’ютери, важке обладнання на короткі чи тривалі періоди часу. Лізинг на коротший термін зветься операційним лізингом. В кінці періоду лізингу майно все ще може приносити користь й повертається до компанії, яка надала його в лізинг. Приклад — дворічний лізинг автомобілів.

Довгостроковий лізинг — це, по суті, спосіб фінансувати закупівлю замість того, щоб купувати права на тимчасове користування. Такий довгостроковий лізинг