Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ми знову опинилися в рубці перед блакитною півсферою.
- Як тебе звуть, - звернувся я до ШІ.
– У мене немає імені.
- А як би ти хотіла, до тебе звертатися, - вона на секунду задумалась, тільки високоінтелектуальні моделі програм, які мали свідомість, могли дозволити собі вільне мислення, і відповідати нашим словам- задумався.
- Айя.
- Добре Айя, дякую за лекцію.
Я сів у крісло, запрошуючи Жанну сісти у друге. Вона обережно сіла. Крісло одразу прийняло контури тіла дівчини.
- Айя у мене прохання, затримай дівчину в кріслі, поки я говоритиму.
- Добре.
Почувши мої слова, Жанна намагалася схопитися з крісла, але невидима сила міцно утримувала її.
- Багато років тому коли я ще служив в мілутіанській космічній піхоті, нас відправили в одну місію по захопленню накопиченого палива для кораблів, яке знаходилось на базі гусидів. Гусиди на той час не мали конфліктів з мілутіанами. Як виявилось потім наші з тобою співвітчизники зібрали в купу всіх незадоволених владою мілутіан, хто багато балакав, хто пропонував змінити систему влади – зробити її виборною і так далі. І зрозумій це були ті котрі хотіли мирним шляхом щось змінити. Нас відправили на знищення. Але провидіння в вигляді гусидського генерала нас спасло. Не вдаючись в деталі скажу – він висадив мене на планету де знаходивсь терійський робот. – На моніторі з’явилась задоволена фізія гусидського генерала. - Ага ти на зв’язку.
- Ні дівчино, було трохи по іншому. На одній із кисневих планет ми наткнулись на робота. Спочатку ми думали що він мертвий. Тому що гусиди які відправились на первинне обстеження зробили такий висновок. Це була величезна скеля яка вросла в землю. Його ноги – стовпи, обплела місцева рослинність, ознак життя він не проявляв ніяких. Другу експедицію вже послали на військовому кораблі так як древні технології нас дуже цікавили. І тут трапилось неймовірне, скеля ожила і знищила наш корабель. З тих пір ми втратили багато кораблів в спробах знищити монстра. В якийсь проміжок часу мені в руки попав цікавий екземпляр мілутійського солдата настільки вдалого що в мене виникла думка, що все це не просто так. Я висловив дурнувату ідею з якої всі сміялися, мається на увазі мої колеги, однак я настояв, все таки генерал.
В результаті мілутіанина розділи, вклали в рюкзак найсучаснішу вибухівку і голого з рюкзаком на спині пустили підірвати терійського монстра, до того часу ми його ідентифікували. Хочу заважити вся моя імперія сміялася з мене, я дуже сильно ризикував. Відправили з умовою – якщо він не підірве робота, ми заріжемо його товаришів. Ми так і зробили б.
- Дякую тобі генерале за добрі слова,- я не втримавсь.
- Ти мовчи, зараз я розмовляю. Пару днів було тихо. Я ще збиравсь почекати день і порізати заручників. Ту трапилось неймовірне – оцей твій Мішель Гравар виходить на зв'язок з моїм кораблем, і звідки виходить? З кабіни керування терійським роботом. Я випав в осадок. Такого в космосі бути не повинно, але факт. Виявилось робот признав в ньому нащадка своїх творців троїдів. І він йому служить. Все стало на свої місця. Коротко це все. Да, за тобою борг, ти пам’ятаєш? І ще, Гук тебе чекає, не будь свинею. Пояснюю, свиня це земна тварина яка носом риється в багні. – Генерал відключивсь.
- Я продовжу далі. Це був п’ятий робот. П’ятий і останній перед зникненням троїдів. Попросивши генерала дати найбільший корабель я відпустив робота в космос. Це самодостатня інтелектуальна сутність троїда, я не мав права прив’язувати його до себе. І все. Ми з друзями залишились живі. Гусиди дали нам корабель та відпустили на всі чотири сторони. Друзі розійшлись по своїх уподобаннях, я, знову кинувся в авантюрні подорожі.
Вперше я познайомився з інтелектуалом багато років тому. Я носився по краю галактики, між планетами, скануючи поверхні та шукаючи корисні копалини. Трійка зупинила мій корабель у міжпланетному просторі для огляду. Роботи у своїй галактиці контролюють міжпланетні польоти. Якби мій корабель виявився військовим або ним було озброєння, то мене напевно знищили б. Але я мав малий пошуковий корабель із геодезичним обладнанням на борту.
- Так скільки тобі років, - дівчина здивовано на мене дивилася.
- Для троїда він ще молодий, - замість мене відповіла Айя.
- Так, у той час я був людиною в розквіті сил, да, як і зараз.
– Інтелектуал направив до мене на борт робота ремонтника для перевірки вантажу.
- Дивні речі, почалися відразу ж, як ремонтник мене просканував і передав дані інтелектуалу. Робот ремонтник застиг переді мною як болван. У мене душа від страху пішла в п'яти, я вже подумки попрощався з життям. Але робот пройшов повз мене, та попрямував у командирську рубку і, підключився до бортового комп'ютера. Мабуть, він довго підбирав програмну сумісність, бо біля комп'ютера він побув кілька годин.
- Тоді я вперше почув фразу, яка мене врятувала.
- Ти дуже схожий на наших творців, - проскрипів робот, мабуть він не був пристосований до людської мови.
Робот не покинув мого корабля. До мого корабля пристикувалася капсула із ще одним роботом. Вони схопили мене за руки і силоміць вштовхнули в капсулу. Мабуть у капсулі був якийсь газ, бо далі я вже нічого не пам'ятав. Опритомнів я в кімнаті, повній апаратури і навколо мене снували роботи.
- Як ви почуваєтеся, - пролунав голос з нізвідки.
- Нормально, видавив я з себе, - і знову заснув.
- Наступного разу я опритомнів у своєму кораблі в каюті. Наче я спав і все мені наснилося. Я вже думав, що рушив трохи розумом. Але все стало на свої місця, коли я увійшов до капітанської рубки.
- Я доповню, - додала Яйя, - робот увійшов на борт корабля і відсканував місцевого аборигена. Дані одразу передаються інтелектуалу. Інтелектуал, проаналізувавши інформацію, був дещо здивований. Крім дрібних деталей можна було стверджувати, що вони потрапили на борт корабля, творців. А оскільки дійство відбувалося недалеко сектора мілутіан то, прийняли рішення забрати «людину» із собою на базу для досконального проведення досліджень. Що було зроблено.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний», після закриття браузера.