Анна Несторова - За гранню, Анна Несторова

Хаврен розуміла — всі плани посипались, варто королів прибрати з ігрової дошки, а королева… Вона перетворилась у безумну. Нею легко керувати, якщо знайти відповідні ниточки, як й рештою знаті. Їй здалось, що вони приречені. За вікнами туман, природу котрого ще потрібно розібрати, а у замку — затишшя перед бурею.

Кроки змусили винирнути з розпачливих роздумів. Старий слуга графа поклонився та сумно посміхнувся.

— До ваших послуг, — тихо проговорив.

У королівських кімнатах закашляв Волькан.

— Лорана, Морвен, Альдрен з Літою де вони? — поглянула на де Барва. — Чому не поряд?

Кров застигла в жилах, коли майстер секретів барон ван Орт склонився перед нею.

— Ваша Світлосте, королева втекла.

Тихі слова пролунали відлунням у величному коридорі, повному картин та статуй. Мармурні витвори мистецтва, здавались, перешіптувались між собою.

— А де тоді Наяр?

Вона вдячна де Барву, що він втримав її за ліктя, коли ноги підкосились.