Надія Борзакова - Брехня, Надія Борзакова

Глава 3

Тільки біля дверей своєї квартири зрозуміла, що забула віддати Артему куртку. Знявши її, я витягла з сумки телефон і вже зібралася йому зателефонувати, але тут двері відчинилися, і на порозі виникла мама.

- Віка? Що трапилося?

Довелося їй все розповідати, зрозуміло обійшовши подробиці того, як саме мене захистив Артем.

- Ось від нього я не очікувала такого вчинку, - промовила мама.

- Чому?

- Його батько бандит в минулому, ти ж знаєш .... Та й зараз. Що він, що брат старший ...

- Це тільки брудні чутки! - перебила я, - Вова, наприклад, син викладача університету. Але саме він завжди знущався з мене, а сьогодні взагалі перейшов межу!

- Ти повинна була розповісти мені і татові, донечко!

- І що б це змінило? - схлипнула я. - Мене стали б від цього поважати в класі?

- Віка, - мама обняла мене, - ці діти просто заздрять тобі. Ти розумна і красива дівчинка...

Далі слідувала звична для подібних випадків довга промова, яка за маминою думкою мала мене втішити, хоч реальність спростовувала кожне сказане нею слово. Точніше, спростовувала раніше... Слова Артема все ще звучали в вухах. Він вважає мене гарною! Він запросив мене на побачення - справжнісіньке. Перше побачення в моєму житті. З ним, хлопцем, який тільки-но з'явившись будь-де, заповнює весь простір своєю енергетикою, якоюсь первісною силою і міццю. Вони ж в кожному його русі, в ледачій грації сильного, тренованого тіла. А його очі... Найкрасивіші на світі. Не зелені, не блакитні, але чаруюча суміш ніби всього спектру цих двох кольорів...

- Мамо, - витерши сльози, промовила я, - Марина попросила мене допомогти їй підготуватися до контрольної з алгебри, тому я завтра затримаюсь.

- Ось бачиш, доню. А кажеш, не поважають тебе ....

- Так, - зрадівши, що вона не помітила брехні, квапливо погодилася я. - Мені потрібно відмити волосся, та й уроків багато. Але я Олі сама допоможу, а ти відпочивай.

- Іди купатись, а потім одразу обідати.

- Я нещодавно перекусила в їдальні ...

- Трохи перекусиш обов'язково, - безапеляційно заявила мама і вийшла.

Діставши з шафи халат, я попрямувала до ванної кімнати. Кілька разів промивши волосся шампунем, я нанесла побільше маски, щоб зробити занадто тонкі та пухнасті пасма хоч трохи гладкішими. Добре, хоч вони достатньо густі. Якщо ретельно вирівняти, то вони повинні виглядати нормально і завтра.

Жахливо незручно, звичайно, буде весь день з розпущеним волоссям, але інакше з'являться ці непривабливі заломи.

Витративши годину на укладку, я попленталася обідати. Шматок не ліз у горло, але я змусила себе поїсти, щоб мама не ставила зайвих питань, адже я не можу їсти тільки, якщо нервую.

Закінчивши з обідом, я допомогла Олі зробити уроки, а ось зосередитися на власних просто не могла. Що ж вдягнути завтра? Шкільна форма обов'язкова, але багато дівчат нею нехтують, не зважаючи на зауваження.

Якщо я зроблю так само, мама вже точно помітить. Брехати їй було неприємно, але, знаючи, як вона упереджена до Артема, аж надто часто особистість його, Сергія та Ігоря з`являлась у їхніх з татом розмовах, я вирішила не випробовувати долю.

З цією ж метою зупинила вибір на чорній шкільній спідниці на долоню вище колін і в складку, що трохи підкреслить мою не дуже чітко окреслену талію, і фіолетовій кофтині з круглим вирізом. Ліфчик з пушапом трохи приховає те, наскільки невидатні мої форми, а обов'язковий піджак можна буде залишити в школі.

Кинувши в сумку, подаровану мені мамою на Восьме березня туш і блиск для губ, я все ж виконала домашнє завдання. Думка про те, що так час пройде швидше допомогла в цьому. А потім попросила маму не говорити татові нічого про сьогоднішній інцидент.

Він нещодавно вже ходив розбиратися в школу - одна з вчительок розповіла йому, що мене ображають. Вова сьогодні пригадав мені саме це, адже ніхто не повірив, що це не я поскаржилася батькові. Зараз подібне мені вже точно ні до чого. На щастя, мама погодилася.

Перечитавши в мережі з десяток статей про те, що слід і чого не слід робити на першому побаченні, я лягла спати.

Заснути вдалося досить швидко, дала взнаки втома, а ось прокинулася я о пів на п'яту. Сон більше не йшов, тому я ще раз повторила уроки, хоч і практично не розбирала слів в книжках. Потім, забравшись на стілець, витягла з верхньої полиці шафи туфлі на підборах. Чи не надто зручні і додають мені зросту. Але Марина з підборів не злазить, правда вона нижча за мене сантиметрів на десять, але дівчина постійно акцентувала на тому, що балетки - взуття для задротів, від того вибору у мене не було.

- Доню, ти рано сьогодні. Все гаразд? - стурбовано запитала мама, коли я прийшла в кухню за півгодини до того, як вона зазвичай мене будить.

- Просто прокинулася рано, - ковтнувши обов'язкової води з лимоном, відповіла я.

Поснідавши і прийнявши душ, я розчесала волосся, одягла вибрані ввечері речі. Прискіпливо оглянувши себе в дзеркало, вирушила перевірити, чи почала збиратися Оля. Сьогодні молодша сестричка виявилася по-дорослому спритною. Коли я увійшла в її кімнату, дівчинка примудрилася сама застебнути блискавку на сарафані і сиділа, чекаючи поки я заплету їй косички.

- Ти така гарна, - промовила вона, - волосся, як у справжньої принцеси.

- Правда? - я подивилася у невелике дзеркало, яке завжди ставила на її столик, щоб було схоже, ніби сестричка в перукарні.

- Ага.

Закінчивши з косичками і перевіривши про всяк випадок, чи не забула вона чого, я забрала у мами наші ленчі і склала їх. Її погляд затримався на моєму оновленому вигляді, але мама нічого не сказала. Зрадівши цьому, я взяла Олю за руку і вислизнула за двері.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно