Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар

         - Як тоді ми мали позбутися хвоста? - запитала Маарі, вона за час короткого навчального бою лише тричі скористалася гарматою і змогла збити лише один винищувач, що переслідує. Але це був, як то кажуть, "золотий" постріл, їй випадково вдалося влучити в повітрозабірник, від чого здетонував атмосферний прискорювач на винищувачі. 

         - Ти мав підвести їх під зенітні гармати. На кордоні будь-якого міста розташовані зенітні батареї.  Там би тобі збили хвіст. Ти ж повівся, скажімо, дещо нерозумно. Шанси на те, що ти задумав, є лише в пілотів четвертого і вище рангів. У тебе ж навіть нейромережі немає.  Звичайної реакції людини не повинно було вистачити. До речі, і для тих маневрів, які ти здійснював, теж реакції не повинно було вистачити. Не розкажеш, як це в тебе вийшло?

          - Не знаю, просто вийшло,- відповів Фіск, насправді він чудово розумів, із чим це може бути пов'язано, але ділитися цією інформацією він не збирався.

          - Добре, у вас є ще дві години. Дозволена зона виділена зеленим кольором. Можете політати собі на втіху, - вимовила Отала. - Коли захочете помінятися - скажіть, і я перемикну місця пілота і стрілка. 

         - Зрозумів,- відповів Фіск,- Маарі, як дивишся на те, щоб злітати на узбережжя?

- Я ще ніколи не бачила моря на власні очі... - промовила Маарі, - Давай.

         Узбережжя знаходилося за майже тисячу кілометрів від Тритауна. У звичайних умовах у підлітків не було б жодної можливості побувати на морі до свого повноліття і випуску з дитячого будинку. 

          Але зараз вони могли собі це дозволити. Усього півгодини польоту на швидкості в три махи і вони вже могли насолодитися видом на злегка бірюзову воду моря. Отримавши дозвіл від Отали, вони навіть зависли на кілька хвилин на висоті сотні метрів від води, після чого помінялися ролями і вирушили назад. 

          Цього разу Маарі запросила суборбітальний політ. Взагалі вважалося, що під час першого польоту допускати пілотів у космос не правильно, але Отала дозволила, чим і скористалися вони.

           За один день побувати в космосі і на морі, це було вище їхніх мрій. Нарешті через дві з половиною години після зльоту, Маарі посадила "Стрілу" точно в те ж саме місце, звідки і Фіск підняв її раніше. 

           - Оцінка шість із половиною для тебе і шість і один для тебе, - вимовила Отала, коли вони втрьох залишили борт винищувача, - Для першого разу непогано, але можна й краще. Я вам записала наліт по дві з половиною години кожному. Наступного разу, коли будете літати, то можете запросити навіть відпрацювання стикування в космосі.

          - Ви настільки довіряєте нам? - запитав Фіск в інструктора.

          - Ох, хлопче, ти б знав як більшість пілотує. Не хочу вас сильно хвалити, але у вас є майбутнє, якщо захочете пов'язати життя з пілотуванням. Я навіть залишу рекомендацію, на випадок, якщо вступите до нашої академії. Такі як ви нам потрібні.- відповіла Отала. - А тепер вибачте, але мені час на зміну. За годину мені заступати на добове чергування.

Попрощавшись з інструктором, молоді люди попрямували до виходу з полігону. Саме там збирався Фіск зізнатися в коханні Маарі. За планом у нього була ще вечеря в затишному ресторанчику, в який він хотів привести вже свою дівчину Маарі.

Попрощавшись із капралом Менінгсом, який усе ще стояв на воротах, товариші відійшли трохи вбік до парковки, саме туди мало прилетіти таксі за кілька хвилин.

       - Маарі,- нарешті зібравши всю свою сміливість у кулак, повернувся він до дівчини. Та все ще була під враженням від польоту і мало на що звертала увагу.

       - Так, - нарешті звернула увагу на хлопця вона.

       - Маарі, ти мені дуже подобаєшся, як ти дивишся на те, щоб стати моєю дівчиною? - захриплим голосом запитав Фіск у дівчини. Від хвилювання він не знав, куди себе подіти, і дивився на Маарі з очікуванням її відповіді.

         - Треба подумати,- вимовила Маарі. Фіск після цих слів змінився в обличчі, але наступні слова все змінили,- Звичайно буду, дурень, я вже місяць чекаю, коли ти це мені запропонуєш. Але мушу зауважити, зробив ти це гарно,- кивнула Маарі в бік полігону. - І раз я тепер твоя дівчина, то я дечого чекаю і не розумію, чому досі не отримала.

         - Точно,- не одразу дійшло до Фіска, про що вона говорить, але вже наступної миті він обійняв дівчину і поцілував її в губи.  Перший їхній поцілунок перервав лише флаєр, що опустився поруч із ними... - А зараз я запрошую тебе до ресторану. Пам'ятаєш той на розі Воскової та Ждарна?

         - Ти найкращий, там дуже смачно готують... - промовила Маарі і знову поцілувала хлопця, після чого вони сіли всередину флаєра і, не звертаючи увагу на таксиста, продовжили цілуватися аж до самого прильоту до ресторану. Злегка припухлі губи і розпалені тіла говорили про те, що вони дещо перестаралися. Але швидко поправивши на собі злегка зім'ятий одяг і розрахувавшись із таксистом, вони вирушили до ресторану.   Фіск збирався зробити цей день таким, щоб він запам'ятався на все життя їм обом.

         ***

    - Рядовий Пашу, вийти зі строю, - почув команду Пашу Терн, випускник провінційного піхотного училища планети. Сьогодні він нарешті мав отримати своє призначення і вирушити на службу. Те, до чого він ішов усе своє свідоме життя, мало незабаром відбутися.

    - Є,- вийшов з ладу.

    - Рядовий, надісланий вами запит на проходження служби на борту великого десантного корабля "Перк Перший" був розглянутий комісією, - вимовив лейтенант Гаріс, він зараз стояв прямо навпроти Пашу і навмисно тягнув свою промову, змушуючи того понервувати. Він не був поганою людиною, але йому подобалося відчувати себе кимось важливим, ось і зараз він відчував, як чекає на його слова цей рядовий, і підсвідомо сповнився власної важливості... - Рішення було непросте, на одне місце на борту "Перка Першого" претендує до тридцяти п'яти осіб на місце.  Мені довелося звернутися до голови комісії особисто і просити за вас. Тож рішення було ухвалено на вашу користь. Вітаю, ви вирушаєте сьогодні на борт великого десантного корабля "Перк Перший", щоб відзавтра приступити до служби.    Можете вирушати збирати речі, вільно.