Євгенія Анатоліївна Кононенко - Слово свого роду, Євгенія Анатоліївна Кононенко

Адже вона не спить, фатальна НЕМИНУЧІСТЬ,

Прокинемося й ми. Бо так завжди було.

— Був час, рука в руці зі мною Щастя йшло.

Бо сильне кохання, як смерть

З батьками. Паланга, 1966 рік

אַהֲבָ֔ה כַמָּ֙וֶת֙ עַזָּ֤הכִּֽי־

ὅτι κραταιὰ ὡς θάνατος ἀγάπη 

Quia fortis est ut mors dilectio

Perché l’amore e forte come la morte

Car l’amour est fort comme la mort

For love is strong as death

Den Liebeist stark wie der Tod

Bo jak smierč potęžna jest mіłošć

Nebo silné jest jako smrt milování

Бо коханье як сьмерць — моцнае

Ибо крепка, как смерть, любовь

Приймемо за вихідні дані те, що Love Story в культурі — то історія кохання, сильного як смерть. Інакше історія кохання не є Love Story, а є епізодом життя. Який, можливо, також вартий увічнення. Але то не Love Story.

Кожна Love Story може мати три варіанти закінчення:

1) Розрив;

2) Одруження;

3) Смерть / Безсмертя.

1) Якщо Love Story і завершилася розривом, то була історія, виняткова для обох, не схожа на інші їхні зв’язки. Така, яка докорінно змінила їхнє життя. Інакше то не Love Story. Можливо, розрив був великою помилкою. Можливо, навпаки, помилкою був би союз. Адже кохання, сильне як смерть, ще не є ні необхідною, ні достатньою умовою доброго життя разом. Але воно було в їхньому житті, неймовірне кохання, пам’ять про яке до смерті викликатиме сильні емоції в обох. Якщо ж воно забулося — події, звичайно ж, не забулися, але, якщо вже не бентежать пов’язані з тими подіями почуття, то, значить, його не було, кохання, сильного, як смерть. Так само, якщо хтось із двох розлюбив і покинув, то, значить, сильного, як смерть, кохання не було від початку. В коханні, сильному, як смерть, завжди обоє кохають на межі з божевіллям і скоріше помруть, ніж розлюблять.

2) Якщо Love Story закінчилася одруженням, то вона закінчилася як Love Story. Історія подружнього життя, здебільшого, Love Story не є. В кращому разі це щаслива повсякденність, спокійна, врівноважена банальність. Так, добрі подружжя, буває, вміють прикрашати своє життя різними маленькими приємними подіями. Але історія подружжя має шанс піднестися до рівня Love Story, якщо в неї втручаються великі події великої історії, зазвичай, драматичні, які, розлучаючи чоловіка і дружину, не дають парі впасти в щасливу повсякденність.

3) Якщо Love Story закінчилася смертю одного з коханців, як воно сталося в тій американській повісті, яка зробила прості слова Love Story всесвітньо відомими та емблематичними, то інший чи інша ніколи не знайде пари. Бог не дає вдруге того, чого більшості не дає й одного разу.

А якщо Love Story завершується смертю обох, то утворюються великі наративи культури, різноманітні варіанти Ромео і Джульєтти, історії коханців, які поєдналися в смерті, чим змінили реальність, у даному випадку помирили роди, які ворогують. У буддистській антропології Love Story — це те, що тягнеться з життя в життя, поки, врешті-решт, не вибухне повним розривом і роз’єднанням — або вічним злиттям.

Love Story — це виклик роду. Бо, якщо сильне кохання поєднало тих, кого і без того зібралися одружити на славу поєднання дружніх родів, заради продовження роду, то в чому, власне, проблема? Люди поєдналися в любові не для смерті, а для життя, щоби плодитися і розмножуватися. Лише перешкоди стимулюють той справжній шал пристрастей, який здійме таємну іскру й розпалить полум’я Господа, якого води великі не зможуть згасити.

Від Love Story не буває дітей, бо Love Stories самі собою є тим, що виправдовує перед Богом єднання коханців. Сильне, як смерть, кохання є важливішим за будь-які інші справи в житті коханців. Інші справи кожного з них існують лише тою мірою, якою вершаться в ім’я їхнього кохання. Тож усі інші справи є другорядними.

Якщо на людей зійшла благодать сильної, як смерть, любові, то їм вже не потрібна інша самореалізація. Коханці реалізовують свою божественну сутність через своє кохання. Якщо ж людина одержима справою, яка є сенсом її життя, то така людина не проживає Love Story, хай навіть має надійного супутника життя, якого дуже любить. І жіноча цінність, діти, і цінність, яка протягом сторіч вважалася чоловічою, реалізація в діяннях, не є першою у першорядних цінностях, коли йдеться про кохання, сильне як смерть.

Уже говорилося вище: у Love Story діти зайві. Хоча й вони можуть вигулькнути, бо сильне, як смерть, кохання, може забути про контрацепцію. Але діти є тим, на що носії божевільного кохання уваги не звертають. Елоїза породила від Абеляра сина Астролябія, але не переймалася його з’явою, віддала його якісь незрозумілій рідні, продовжуючи несамовито тужити в монастирі за кастрованим Абеляром. Елоїза увійшла в історію своєю любов’ю до Абеляра. А Абеляр — своєю любов’ю до Елоїзи. Мало хто чув про Sic et non та інші праці цього релігійного мислителя. Але всі чули про самашече кохання каноніка до своєї духовної дочки, яке виявилося сильнішим за обітницю целібату.

Історію Абеляра та Елоїзи було сконструйовано для майбутнього саме як Love Story. Від цієї історії в її популярному варіанті було відтято те, що Елоїза виявила себе як погана мати, а Абеляр — як чоловік, для якого кохання і навіть страшна розплата за нього не були головним. Для реального Абеляра важливішою була його бурхлива богословська діяльність. Але запит на Love Story виник уже давно, матеріалізацією якого стало увічнене в камені чи не наймонументальнішого поховання на весь Пер-Лашез: символічна могила Абеляра й Елоїзи під масивним кам’яним балдахіном. Невідомо, чи насправді під ним лежить їхній прах.

Кохання, сильне, як смерть — то однозначно жіноча цінність. До речі, цілком можливо, «Пісню пісень» написала якась безіменна жінка. Або чоловік і жінка у співпраці. Жінок тисячоріччями не пускали у виробничу діяльність, а якщо й пускали, то лише в чернецтві, де кохання нема, лише любов до Бога. Жінки лише нещодавно стали пізнавати радість надпоривів самореалізації. І то не всі, лише невеликий відсоток жінок, який зростає дуже повільно.

Тож і сьогодні головною цінністю багатьох жінок залишається кохання. І жінки багато разів проживають ту асиметрію стосунків, коли чоловік обирає зайнятися улюбленою працею, а не побути з коханою жінкою. Це нібито лише ситуативний вибір, чоловік все одно з нею, але енергія жіночого кохання, не прийнятого в той день, коли того так хотілося, вимагає компенсації. Бодай у вигляді наративу про кохання, сильне як смерть.

Цю специфіку жіночого мислення взяла на озброєння масова культура вже дуже