Турянський Осип Васильович - Оповідання, Турянський Осип Васильович

Не знаєте того? А де ж ви виросли? В лісі? Ви не думаєте собі, може, що я курки для себе хочу. То є жертва, розумієте? А кожна жертва богу мила.

- Прошу панотця,- питав Іван,- ви кажете, що курка не для вас, лиш для бога. А чому ж ми мусимо курку вам давати? Я для господа милосердного нічого не жалую. Бог мені дав курку, бог може мені її взяти.

- Іване, Іване, з тебе біс говорить. Ти мусив безбожні книжки читати.

- Отже, я темний мужик, ні нумера не розберу. Де мені до книжок, де, де!

- Ну, то можеш бути ще спасений. Але отямся і покайся! Лети скоро за куркою, а я тим часом дитину охрещу.

Якраз, коли піп кінчив хрестити дитину, надійшов Іван з куркою. Попові вона, бачиться, подобалась, бо сказав: «Так і повинно бути», і велів її відставити до кухні.

Коли куми були вже кількасот кроків за плебанією, дігнала їх панотцєва служниця і, задихана, злебеділа:

- Дядьку Іване, казали єгомосць, щоб ви сейчас вернули до них.

Іван велів прочим кумам іти спокійно домів, а сам думав, вертаючи до попа:

«Піп охрестив дитину, а тепер, бачиться, схоче і мене старого охрестити. Е, не такий мене піп хрестив».

Коли Іван прийшов до канцелярії, піп крикнув до нього, мов несамовитий:

- А ти, голодранцю один! Сповідайся мені сейчас, бо земля під тобою розступиться.

- Чому, панотче, так нагло? Таж я цілком здоров...

- Клякай і сповідайся, грішнику лукавий!

І Іван сповідався. Але попа цікавили лиш ті гріхи, яких Іван допустився від хвилі, коли пішов по курку до хрестин. Про се мусив він докладно розказати і оповідав ось як:

- Як панотець казали мені іти по курку, то я вийшов на двір та й так собі міркую: «Панотець правду кажуть, то значить, без курки хрестини неважні. А чому неважні? Тому, бо панотець потребують курку і Господь також! Панотець потребують курчиного тіла, а богові хотіли б відступити курчину душу». Так міркую і йду, аж тут нараз чую: кудкудак, куд-кудак. Дивлюся, а на панотцевім подвір'ю ціла хмара курей. І чую, що хтось, ніби ангел-хранитель, промовляє до мене: Іване, гляди, щоб не спізнився, бо хрестини будуть неважні. Твоя хата далеко, заки зайдеш, заки назад прийдеш, то все буде задармо. Що ж мені було робити? Я взяв та й зловив одну курку, ну і тепер, богу дякувати, хрестини вже важні.

- А ти злодію, ти антихристе,- кричав піп,- адже ти повинен був принести мені свою власну курку!

- Мою власну? - дивувався Іван.- А звідки ж мені се знати? Панотець мені сього не сказали.

- Щезай мені на чотири вітри, ти безбожнику лукавий! Якби я мав у селі кілька таких птиць, як ти, то не лишилося б мені нічого, тілько обголити зовсім свою голову і піти до дому божевільних.

 

 

 

 

 

Осип Васильович Турянський

 

ОПОВІДАННЯ

 

298

 

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1989

 

Друкується за виданням:

О. Турянський. Поза межами болю.- Відень - Чікаго, 1921

 

ISBN 5-308-00325-4

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

Оцифрований текст взято з інтернету.

 

© Сканування та коректура: ukrclassic.com.ua

 

© Вичитування, правка, форматування і оформлення: OpenBook, 2016

 

© Електронна бібліотека

класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2016

1 - Протекція (приміт. авт.).