Черемшина Марко - Листи, Черемшина Марко

з Міксатом (якого западні критики, мимоходом кажучи, звуть неслушно бандитом). Коли вже збірка, то хай буде повна. Як заголовок радив би я взяти: «Туга» або «Село потерпає».

Ви будете мати багато клопоту з говором, однак в тім напрямі міг би Вам помогти проф. Василь Сімович, 41 який і наш галицький жаргон, і українську мову знаменито і в деталях знає. Чи видавництво «Книгоспілка» в сій справі ще звернеться до мене?

Свою фотографічну картку (найновішу) залучаю до сього письма. Заразом залучаю у відтинках новели 42

«Йордан»; «Село велике»; «Зрадник»; «Після бою»; «Поменник»; «Туга» (машинове письмо); «Бо як дим підоймається» (машинове письмо - личний спомин).

Поручаюся Вашій ласкавій пам’яті і остаю з правдивою шанобою для Вас

 

Марко Черемшина

 

27/II 1925

 

Р. S. Прошу о ласкавий одвіт, чи одержали сього листа із 7 новелами.

 

М. Черемшина

 

21. ДО ОЛЬГИ МАКОВЕЙ 43

 

 

Кінець серпня 1925 р.

 

Високодост[ойна] пані!

Ударила і притьмарила мене сильно сумна вість про смерть Вашого найдорожчого мужа, 44 а нашого неоціненного незабутнього письменника та керманича, напередовця на літературній ниві, і хоть не можу погодитись з болісною думкою, що ті погідні, глибокодумні очі смерть навіки зажмурила, спішу висловити Вам, високодостойна пані, своє найглибше співчуття і запевнення, що разом із Вами плачемо над сею великою суспільною втратою.

 

22. ДО М. К. ЗЕРОВА

 

 

19 жовтня 1925 р.

Снятин, 19/10 1925

 

Дорогий добродію!

Ви були ласкаві стільки напрацюватись над моїми оповіданнями, що мені справді ніяково робиться із-за того, що, на жаль, не можу Вам ліпше відвдячитись, чим словною, хоть би і дуже щирою, подякою, яку на першому місці Вам складаю. Вступна стаття головно, а також зовнішній вигляд книжки 45 мені припали дуже до вподоби, а для того всего ще й перспектива другої книжки! З усім тим, що Ви в справі видання моїх оповіданнів (так в окремому виданні, як і вибраному через Вас альманахові літературному) були або будете ласкаві зділати, я без застережень годжуся і зобов’язуюся остати вдячним. Дуже а дуже тішився б, коли б зміг одержати Ваші цінні твори. Як вже в першому листі я заявив, маю до Вас повне літературне довір’я і не меншу пошану. До сього листа придаю ще забуту свою новелу п[ід] з[аголовком] «Писанки», яку я віддав був до друку у Львові, а яка досі не була ще друкована, а також залучаю дещо змінену новелку «Село велике», яку я перехрестив на «Інвалідка» і грубші місця в ній вигладив. Думаючи, що надіслані мені зразки карток книжки є для друкарні ще потрібні, придаю їх з поворотом до сього письма, яке поквапно пишу зараз по одержанні Вашого цінного милого листа, щоб не спинювати і не опізнювати видання.

Впевняючи о своїй вдячності і великій пошані до Вас, я здоровлю Вас добрим здоров’ям і остаю щиро відданим

 

Марко Черемшина

 

23. ДО К. В. ГРИНЕВИЧЕВОЇ

 

 

12 грудня 1925 р.

Снятин, 12/XII 1925

 

Вельмишановна пані товаришко!

У ввічливій відповіді на вельми ласкаве письмо з 9/XII 1925 осмілююсь одмітити, що сучасним найбільшим митцем слова і форми являються в нашій літературі безперечно вельмишановна пані товаришка, а не хто інший, а тим менше моя мізерність. Після проймаючої «Параски Гоголь» та урочистої «Пасхи господньої» 46 підлетіли Ви, шановна пані товаришко, шести препишними крильми гет-гет високо понад усіх наших товаришок і товаришів, а навіть понад таких орлів і орлиць, як [...] Кобилянська, і стались для всіх нас письменницею-напередовцем, якої великій і творчій тузі все нові і чудові крила виростають. Вашу «Велику Глушу» я з захопленням все перечитую, коли тільки хочу відорватись від сірої сокири дня і слідкувати за Вашим сонячним летом. За достарчення мені тієї правдивої насолоди прошу прийняти щиру подяку.

Вашому ласкавому бажанню вписатись у пам’ятник Вашої найдорожчої донечки 47 радо підчиняюсь з почуванням рідкої почесті, раз - що се якраз Ваше і Вашої донечки желання, а по-друге, що се для мене щастя післати листок барвінку до духовного городчика краси, якої образ я через інтуїцію намагаюсь відгадати, може, і невдатно. Прошу евентуально вибачити мені тую невлучність, до якої причинилось, може, і те, що не хотів я одвіту забарити і скористав трохи із віщої сили андріївського вечора.

Кінчу низьким поклоном вельмишановній пані товарищці і зоряній панночці Одарці та пишусь з правдивим поважанням вчитаний у Вас товариш

 

Марко Черемшина

 

24. ДО РЕДАКЦІЇ ГАЗ. «НОВИЙ ЧАС» 48

 

 

21 грудня 1925 р.

 

В[исокоповажний] п[ане] р[едакторе!]

Не знаю чому, а догадуюсь тільки, що із-за адреси на нашій мові Ваше цінне письмо одержав доперва нині з допискою червоним олівцем: «nie doręczać». 49 Понеже Ви назначили речинець до надіслання на завтра, т. є. 22.12.1925, я тим самим вже певно випав із Вашого рахунку, бо до завтра почта до Вас ніяк вже не дійде. Також не маю під рукою готового різдвяного оповідання, а не люблю писати принагідні речі на обсталюнок - хіба що оказія мене до того пірве. Але щоб дати Вам доказ, що Ваше бажання я ціню і респектую, посилаю Вам в залученню мою «Коляду» 50 , яка може нагадувати стару народну колядку, а перепачковує дещо з актуальних наших народних желань. Коли Вам знадобиться, надрукуйте її