Герман Мелвілл - Мобі Дік, Герман Мелвілл

сучасна авторові Америка. Подібно до багатьох своїх сучасників, товаришів по перу, Мелвілл гостро відчував дисонанси в громадському й політичному житті своєї батьківщини. Сполучені Штати розвивалися швидко, інтенсивно, але самий напрям розвитку не збігався з накресленнями «батьків американської демократії». Ідеали й далі залишались ідеалами, не втілюючись на практиці. В економічному житті, як і раніш, панівним принципом була майнова нерівність, у суспільній моралі - зажерливість, у політиці панувала безпринципність, демагогія й корупція. В результаті «вільне й щасливе життя для кожної людини», в ім’я якого вмирали солдати американської революції, виявлялося пустим звуком, а знаменита американська демократія - фікцією.

Серед американських романтиків Мелвілл був, мабуть, найбільшим песимістом. Фенімор Купер - один з найгостріших критиків буржуазної Америки - цілком усвідомлював розходження між ідеалом і дійсністю. Але він вірив, що суспільне зло в житті Сполучених Штатів - минуще й нетривале. Йому здавалося, що американська демократія у своєму розвитку тимчасово відхилилась від нормального шляху, але неодмінно вернеться на нього в майбутньому. Мелвілл дивився глибше, ніж Купер. Він був переконаний, що тогочасний стан американської демократії - природний результат історичного розвитку, що соціальне зло закладене в самих основах американського суспільного життя. На думку Купера, дальший поступ мав привести Америку до зцілення, на думку Мелвілла - до катастрофи.

Соціальне й політичне життя Сполучених Штатів дістало в «Мобі Дікові» широке, хоча й не пряме відображення. Мелвілла цікавили не стільки конкретні події й факти, скільки загальні закони та моральні принципи, що керують людською долею або, точніше, долею американців. У численних авторських відступах, у потоці образних асоціацій, що виникають з будь-якого, часто випадкового приводу, автор досліджує проблему бідності й багатства, співвідношення між свободою волі та економічним примусом і, нарешті, приходить до досить сміливого висновку про те, що власність - це першопричина будь-якої залежності людини.

Мелвілл говорить про все це в ході змалювання різних деталей китобійного промислу, але джерела його думки, матеріал, на якому він будує свої широкі узагальнення, явно лежать за межами роману. Письменник спирається на багато аспектів американської дійсності, на результат багаторічних спостережень.

Одна з особливостей «Мобі Діка» полягає в тому, що ця книжка великою мірою звернена до майбутнього. Автор вивчає сучасність не тільки для того, щоб відтворити її в художніх образах. Головна його мета - на основі досліджень сьогоднішньої Америки передректи її завтрашній день. Іноді він навіть звертається до вчорашнього дня, але з тією ж метою: виявити напрям моральної еволюції американського суспільства, щоб визначити, до чого ця еволюція може прийти в майбутньому.

Не всі прогнози Мелвілла виявилися точними. Але деякі вражають своєю проникливістю. Мелвілл зумів розгледіти в сучасній йому дійсності зародки явищ, які розвинулись на повну силу лише через кілька десятиріч. Дивовижно, що Мелвіллові вдалися несхибні прогнози в найскладніших сферах, там, де взаємодіють економіка й мораль, політика, філософія й психологія.

Передбачення Мелвілла здебільшого вбрані в форму складних, багатозначних символів. Так, наприклад, образ корабля під зоряно-смутастим прапором, на борту якого зібралася різноплемінна команда, окрім свого основного вмісту, має ще кілька символічних значень. Одне з них - Америка, що пливе по незвіданих водах історії до невідомої гавані. Куди вона пливе? Чи судилось їй допливти, чи, може, вона загине, кермована нерозумною волею? Всі ці питання тривожили Мелвілла. Він шукав відповіді на них, пробуючи з'ясувати, які сили, інтереси, прагнення спрямовують життя американського суспільства. Як завжди, його інтерес мав абстрактно-етичний ухил.

Америка часів Мелвілла ще не досягла високого ступеня національної єдності. То була країна, в якій співіснували різні економічні устрої, різні моральні системи, різноманітні політичні ідеї. Внутрішні суперечності ставали що день, то гострішими. Компроміси, на яких будувався мирний добробут державного життя, діставалися чимраз дорожчою ціною. Ніхто, звичайно, ще не знав, що через десять років почнеться Громадянська війна, але передчуття катастрофи пронизувало духовну атмосферу країни.

Поняття «Америка» не було в свідомості Мелвілла всеосяжним. Говорячи про Америку, вів думав насамперед про Нову Англію. Це природно. Нова Англія була гегемоном. Вона задавала тон у багатьох сферах національного життя й особливо в економіці. Саме ця група штатів першою стала на шлях промислово-капіталістичного розвитку. Доля нації багато в чому залежала від того, що подумають чи зроблять жителі Массачусетсу або Нью-Гемпшіру. Звідси посилений інтерес Мелвілла до новоанглійських інституцій, звичаїв, новоанглійського характеру.

З самого початку Мелвілл віддав долю «Пеквода» в руки трьох новоанглійських квакерів: власника корабля Білдеда, капітана Ахава і його старшого помічника Старбака. Від них залежить напрям, успіх і мета плавання. Кожен з них уособлює певну епоху в моральному розвитку Нової Англії.

Білдед - це вчорашній день. Це побожний користолюбець і лицемір. Але ні побожність, ні користолюбство, ні лицемірство не сприймаються як індивідуальні властивості його натури. Вони традиційні для Нової Англії й становлять саму суть американського пуританства, в якому суворе благочестя завжди вживалося з безсоромною жадобою наживи. Білдед скнара. Він старий. У ньому нема енергії. Та якби й була, вона б уся витрачалась на скнарування. Бурхливі плавання не для нього. На борту «Пеквода» йому нема чого робити. «Пеквод» відпливає, Білдед лишається.

Сьогоднішній день Нової Англії репрезентований Старбаком. Він теж благочестивий, але, на відміну від Білдеда, не лицемірний. Власне, Мелвілл і не дав йому приводу для лицемірства. Він вправний моряк і китобій. Він людяний. Але в ньому немає ініціативи, розмаху. Він не живе відчуттям великої мети. Він може вивести «Пеквод» у плавання, але неодмінно приведе його назад до Білдеда. Йому не дано вийти з-під влади вчорашнього дня. Але й перед завтрашнім днем він не встоїть. Завтра він буде не на місці. У Старбака багато привабливих якостей. Але в нього нема майбутнього.

Майбутнє втілене в образі Ахава. Тож він і займав думки Мелвілла найбільше. Ахав - характер складний, суперечливий, багатозначний. У ньому стоплені романтична таємничість, біблійний одвічний біль людства, фанатична ненависть до зла й необмежена здатність чинити його. Але крізь усю складність, крізь переплетення фізичних, моральних, психологічних елементів виразно проглядають «закони буття», які ще тільки формувались в Америці Мелвіллових часів.

Новоанглійські «піонери» середини XIX сторіччя вже не розчищали лісів під посіви, не воювали з індіанцями, не оборонялись від хижих звірів, сховавшись за дерев’яним частоколом. Вони будували заводи й фабрики, кораблі й залізниці. Вони торгували з усім світом і відкривали банки в американських містах. Тим самим вони здійснювали велике завдання економічного поступу. Своєю діяльністю вони сприяли процвітанню батьківщини і схильні були вважати