Олександр Сергійович Подерв'янський - Король Літр

Літр.

Іграй, мій Кєнте, ці мотиви предків!

Шоу борні з суворою природой

Викраювали час для ораторій

І плакали в своїх вонючих норах

Від естетичного екстаза.

Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили,

Послухавши ті лагідні балади,

Робилися, як ніжні пмназістки.

І замість м'яса – білі хризантеми

Жували, обливаючись сльозами…

Йорік.

Чого ти ходиш тут, розпусний старець,

І заважаєш нам робить священнодейство?!?

Дрочи! Інакше ми з тебе здеремо

Твою мохнату шкіру зашкарублу

І будемо вмакати м'ясом свіжим в вапно безжалісне!

Літр.

Колись. усраку п'яний,

Я виїбав стару дебільну хуну,

Мандрівницю безумну. Я сіфона

Від неї підхопив і лікувався

У Баден-Бадені на водах мінеральних,

її синка віддав в дебільну школу

К дегенератам на харчі казенні

І в циркове училище по блату

Пристроїв, шоб на блазня він учився.

І той потворний мій сперматозоїд,

Розрісшийся в горбатого урода,

Зробив-таки кар'єру нєхуйову!

Діти-діти! Ці квіти лісові благоуханні,

Шо щастя нам дають, я їх їбати

Завжди любив! Бо приносити радість

В цій формі безкорисній —

Це кредо моє творче.

Любий сину! Іди сюда, урод талановитий!

Я темпераментно їбати тебе буду,

Шоб ріс ти здоровенький і неглупий!

Літр біжить до Йоріка з явним наміром його виїбати. Наляканий Йорік кидав Літра тронними подушками. Цю веселу буфонаду обриває грізний окрік Гонерільї, шо щойно прийшла разом з сестрами.

Гонерілья.

От бач, як розважається, проклятий!

А ми чекати маємо на кашу,

Голубки три голодні сизокрилі!

Ти, йобнутий папаша! Скіки ждати

Тебе ми будем, поки ти склопосуд здавати будеш?

Літр.

Любі мої дітки! Ви почекайте трохи, поки брата

Я вашого їбати буду сумно,

Пригадуючи юність романтичну!

(Говорячи се, Літр здирає з Йоржа галіфе.)

Йорік

(несамовито верещить).

Рятуйте, сери добрі! Підараса

Із мене хоче Літр зробить їбучий!

Мент набрасується на Літра ззаду і прийомом самбо закручує йому руку за спиною. Заарештованого у такий спосіб Літра осмілілі сери пиздять шваброю.

Йорік.

Ага-a! Спіймався. хтивий павіане!

Ми кару лютую придумаєм тобі

За всі твої паскудства!

Блядовитих дівчат твоїх розріжем на шматочки

І будем годувать – шоб ти сказився, —

Тебе частинами їх курв'ячого тіла!

Гонерілья (налякано).

Нема нічого спільного між нами.

Я бачу в перший раз цього маньяка.

Рейгана.

Я теж його не знаю, мій королю!

Але Корделія частенько з ним їблася!

Корделія.

Їблася, так і шо? Ібеться гніда,

Їбеться вош і бабка Степаніда!

Я помилялася в світогляді своєму.

На мене вплинула розпуста буржуазна.

Але тепер, осяяная сяйвом ідейного прозріння,

Я дрочити сумлінно буду Англії на користь.

Я на пизду краплину валєр'янкі кокетливо наллю,

А потім кицю пущу лизать полезное лекарство.

Рейгана і Гонерілья.

І ми! І ми!

Йорік.

Хвала жіноцтву!

Всі сери кричать: «Ура!», радіють і на радощах плачуть. Ніким не помічений до тронного залу тихо крадеться Привид. Книгу «Тімур і його команда» він держить в зубах, а руками тягне за роги старого вонючого цапа. Він нишком підкрадається до Літра і з усією силою пиздить його книгою «Тімур і його команда» по голові. Від несподіваного удару всі охуевають.

Привид.

Ха-ха-ха-ха! Гадали, шо я мертвий,

Трясу мудями в пеклі потойбічнім?!

А ви – горілочку п'єте і баклажаном солодким снідаєте.

Дурні поцоваті! Я вічно будужить,

Бо не буває таке, шоб Привида хто-небудь