Беатріс Марр - Бхавіші. Майбутнє, Беатріс Марр

– Давайте спочатку подумаємо, як замінити у релігії поняття покарання за гріхи, оскільки практично все людство не вірить у переродження душі, у Рай та Пекло. Що будемо робити? Довгострокова релігія неспроможна існувати без цього. Як людей змусити вірити в те, що якщо вони чинитимуть зло на Землі, вони будуть за це покарані? – заявила сушрі Машаль.

– Покарані вони мають бути не колись, а вже одразу після порушення будь–якого правила. Тільки ось треба вигадати яким чином. Нам знадобиться наша космічна система стеження та оператори станцій, які контролюватимуть населення планети. Скажіть, Бренсоне, адже ви бували в капсулі управління, чи видно людей на Землі, що вони роблять, чи є якісь датчики виявлення загроз? – серйозно запитав Марко Барберіні.

– У капсулі управління видно всю нашу планету, а також показані точки підвищеної активності людства, при збільшенні зображення можна побачити навіть деталі, наприклад, у що одягнена людина і навіть охарактеризувати її зовнішність. А чи буде правильно, сер, якщо ми будемо спостерігати за всіма людьми і вершити правосуддя над ними? – відповів Бренсон у легкому здивуванні.

– Чудово. Дякую, Вільям. Отже, якщо ми маємо сучасні технології, то чому б ними не користуватися?! Зауваження шрі Бренсона справедливе. Ми не будемо спостерігати за всіма людьми щомиті, хоча спочатку напевно буде потрібна дана можливість. Мені спало на думку, що ми можемо обіграти наше «Всевидяче око» та доведемо, що бачимо та можемо ефективно реагувати. "Бог все бачить" – ніби каже цей символ. Покарання стосуватиметься лише тяжких злочинів. Людині, яка скоїла вбивство, посилається інфразвук, який може зробити з його розумом все, що завгодно. Наприклад, ми можемо зробити його марним для суспільства – засліпити його, зробити німим. Це вимушений захід. І передбачаючи заперечення, хочу додати, що треба показати людству приклад, яка кара настає для грішників. Сто разів покараємо – і люди почнуть вірити, що справді не варто робити чогось неправомірного. Далі на базі філій нашого таємного товариства можна створити відділи швидкого реагування, схожі на поліцейські дільниці, які затримуватимуть і навіть запобігатимуть злочинам. Як можна буде запобігти злочину, запитаєте ви? Раніше всі носили зірки Давида, хрести, маленькі кулони на шиї. Можна буде створити кулони з всевидячим оком, в які будуть вбудовані датчики, які реагують на підвищену агресивність. Якщо раніше ми могли лише мріяти про такі винаходи, то зараз все це реальність. То чому б ними не скористатися? – З упевненістю говорив глава саміту.

– Це нечувано, але, мабуть, уже неможливо зробити щось по–іншому, – сказав шрі Абдрахман. – Ми залишимо багатоженство?

– Думаю, ні, Абдулло. Якщо робити всім послання, воно має бути єдине. Тим більше, що зараз у більшості людей є коханці та коханки, якщо їх не влаштовує особисте життя. Всі ми, грішники, ласі на гарних жінок, – сказав шрі Барберіні, посміхаючись.

– Згоден. Як щодо вегетаріанства? Думаю, без м'яса людям буде гірше ... – почав Абдулла Абдрахман.

У коридорі почулися постріли. Члени спілки злякано дивилися хто на Марко Барберіні, хто на двері.

– Усім залишатися на місцях і не виходити, поки я не дозволю! Адасі, залишаєшся за головного! Бренсон, Абдрахман за мною! – скомандував голова саміту.

Тиша. Барберіні вирішив перевірити зал, де сиділи налагоджувачі ретрансляторів. Відчинивши двері, він побачив, що люди в паніці. Члени спілки підбігли до шрі Барберіні і почали розповідати про невідомих у масках, які стріляли та намагалися увірватися до зали. Добре, що було двоє дверей, одна з яких була зачинена. Мабуть, зрозумівши, що в них нічого не вийде, незнайомці просто втекли.

– Вільям, Абдулло, подивіться на поверсі, спустіться вниз, може вони ще в готелі! – сказав Марко Барберіні, перш ніж Бренсон та Абдрахман вибігли із зали. – Хоггарт, тримай зброю напоготові, якщо що – стріляй, ми одразу прийдемо на допомогу. Виклич начальника безпеки готелю, спитай про відео з камер стеження, може, щось вдасться з'ясувати. І разом з тим стеж за рештою учасників. До речі, як ваші успіхи у роботі?

– Уже майже закінчили, сер. Залишилося налаштувати звук на правильну хвилю та підібрати потужність, – відповів шрі Хоггарт.

– Нам незабаром знадобиться звук і більша потужність… – голова конгресу, але не встиг домовити. Знову почулися постріли.

Марко Барберіні вилетів із зали, побачив Бренсона, що біжить кудись ліворуч і побіг за ним, тримаючи в руці пістолет, який рятував його чимало разів за останні п'ять років.

Повернувши коридором, шрі Барберіні побачив вдалині дві фігури в масках. Він вистрілив, але не влучив. Незнайомці відстрілювалися, прикриваючи одне одного, відганяючи переслідувачів та намагаючись у темряві знайти вихід. А вихід був лише один – дах. Пробігши до пожежних сходів і хтозна–як піднявшись на дах, вони повернули праворуч, де впритул до готелю розташувався житловий комплекс. Бренсон намагався прицілитися, але вони занадто швидко переміщувалися і він просто стріляв у повітря навмання. Стрибнувши на дах сусіднього будинку і все ще стріляючи, незнайомці зникли з поля зору.

– Здається, я знаю, що то були за люди, шрі Барберіні. Комусь дуже невигідна нова віра, і перезапуск світу, адже найлегше вбити і почати заново, чи не так? То були американці, сер. І хтось присутній «злив» інформацію. Тепер вони не забаряться. Нам треба поспішати, – сказав Вільям Бренсон.

У кожному союзі завжди є друзі та вороги, видимі чи невидимі, але вони існують і можуть заявити про себе будь–якої миті.
На вулиці сутеніло, і, зважаючи на ситуацію, за декілька годин потрібно буде запустити послання.