Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

неймовірно успішно маскується під наукову — насамперед завдяки популярності теорій змови та невтомній роботі конспірологів із поширення своїх ідей. Дозволю собі сміливу заяву: якби така сама кількість людей і з такою самою наполегливістю та рішучістю займалася справжньою науковою роботою, людство вже давно б колонізувало Марс, перемогло б усі хвороби, і навіть важко собі уявити, якого порядку питання і проблеми благополучна людська спільнота вирішувала б у межах суспільствознавчих і гуманітарних дисциплін.

По-друге, що логічно випливає з першої перестороги, називаючи конспірологами тих, хто відчайдушно протестує проти експериментів фізиків у ЦЕРНі, воює зі світовим урядом чи масонською змовою, намагається довести пласкість Землі, ми символічно підвищуємо їхній статус. Соціолог досліджує суспільство і є поважним науковцем, філологиня вивчає мову і відтак заслужено претендує на відповідний науковий статус. Тож видається, що конспірологиня зайнята теж ніби поважною дослідницькою роботою, пропагуючи нищення веж 5G на основі своїх бурхливих уявлень про те, що ці сатанинські конструкції транслюють хвороби, щоб приректи безневинні народні маси на страшенні муки. Мушу визнати, коли мені потрапляє конспірологічна публікація чи фільм, знятий адептами якоїсь теорії змови, я з деякою повагою ставлюся до докладених зусиль, водночас мені сумно через те, що такі старання не скерували у більш конструктивне русло. Це можна сприймати як творчість, що потребує часу й натхнення, але навіть на символічному рівні позначати її як щось подібне до наукової роботи буде помилкою.

З цього маємо і третю причину оманливості терміна «конспірологія»: як відмежувати тих, хто пише розгорнуті тексти про рептилоїдів у світовому уряді чи знімає (псевдо)документальні фільми про хіміотраси, від науковців, які досліджують доробок, погляди і діяльність перших? Мабуть, конспірологологи? Або можу запропонувати мовний мікс — «коспірологознавці». З урахуванням принципу Оккама (тобто принципу ощадливості, згідно з яким не треба робити більше припущень, ніж мінімально потрібно, і не варто плодити зайві сутності), вийдемо на змовознавців, і хоча цей термін не ідеальний, я інколи користуватимуся саме цим питомо українським словом на позначення тих, хто досліджує конспірологів, їхню методологію та творчий доробок.

Нарешті остання, четверта омана, криється в тому, що сам термін конспірологія практично невідомий англомовному світу та є продуктом скоріш нашої культури, ніж, якщо узагальнювати, їхньої. Той, кого ми б назвали конспіролог, англійською радше назвуть conspiracy theorist. У німецькомовному просторі цьому терміну є повний відповідник, і, як це полюбляють німці, усе в одному слові — Verschwörungstheoretiker, де Verschwörung — змова, а компонент після нього — Theoretiker, я переконаний, шановні читачі з легкістю дешифрують самі. Німецька мова однозначно виправдовує наші очікування, бо має ще й чудовий термін на позначення дослідження теорій змови — Verschwörungstheorienforschung 13. Французька мова в цьому контексті теж виправдовує наші сподівання: на позначення теорій змови вона має théorie du complot 14, а наших конспірологів називатиме елегантно — complotistes. Мені справді важко на цьому зупинитися, не згадавши про те, що «конспіролог» італійською буде complottista і так далі пройтися ще десятком мов, але це не додасть нічого суттєво до змістовного розуміння термінологічного апарату досліджень теорій змови і конспірологів (але було би красиво), тож від розгляду проблем із терміном «конспірологія» варто перейти до інших, споріднених і важливих понять.

Першим з них є конспірацизм, який американська історикиня Кетрін Олмстед лаконічно визначила так: «тенденція бачити змови скрізь» 15. Розгорнуто цей феномен можна визначити як світогляд, крізь який історія людства і навіть Всесвіту розглядається як складна мережа взаємопов’язаних у надзвичайно заплутаний спосіб таємних змов. Щодо останнього варто зробити важливе зауваження. Коли читаєш англомовну літературу і натрапляєш на формулювання secret conspiracy, тобто «таємна змова», мимоволі виникає резонне питання: а які ж тоді змови не таємні, а такі собі публічні, привселюдні, може, навіть медійні? Звісно, у політиці ми можемо сказати про те, що партія Х не любить партію Y, вони сповідують різні ідеології, борються за протилежні бачення кращого майбутнього чи чогось ще, тому відкрито ворогують і критикують одна одну, можливо, навіть «змовляються» з іншими партіями проти своїх опонентів. Однак це не тягне на антипод до «таємної змови». Насправді відповідь простіша: багато англомовних авторів можуть використовувати словосполучення «таємна змова» для того, щоб відрізнити їх від реальних змов 16. Ніхто не буде заперечувати, що вбивці Юлія Цезаря були заколотниками, і вони справді змовилися вбити Цезаря. Історія знає приклади неуспішних змов (у тому розумінні, що плани скинути монарха чи, приміром, убити Гітлера, не мали успіху). Очевидна відмінність «таємних змов» від змов справжніх полягає в тому, що їхніми учасниками були цілком реальні живі люди, не прибульці чи їхні «гібриди» з людською расою. Ще однією відмінністю є чітка ціль: убити людину як вид злочинної діяльності — це конкретніше завдання, ніж контроль над свідомістю мас завдяки вакцинаційному чипуванню. Німецький дослідник конспірології Міхаель Буттер пише: «Теорії змови майже завжди уявляють набагато амбітніші та ширші змови, які неможливо втілити в життя, а справжні змови обмежені у своїх цілях та за охопленням» 17. Утім в основі конспірацизму як світогляду лежить conspiracy — змова, яку її адепти і теоретики вбачають усюди, і немає значення, чи йдеться про спроби викриття справжньої змови, чи про вигадані страхи перед незвіданими, але однозначно дуже злісними істотами, які прагнуть зашкодити людству.

Отже, якщо конспірологія — це те, чим займаються конспірологи (англ. conspiracy theorists), а під конспірацизмом маємо на увазі погляд крізь призму уявних змов, ми неминуче виходимо на визначення теорії змови. Почнімо з очевидного і вкрай потрібного запитання: що ж таке теорія? Припустімо, що однією з найвідоміших за назвою буде теорія відносності Ейнштейна. Я навмисно уточнюю, що вона відома лише за назвою, бо, якщо спитати в пересічного громадянина на вулиці, в чому ж її