Mira - Вічність у серці , Mira

5Глава 5: Приречені на зустріч

Наступного дня Софія відчула, як її серце прискорюється, коли вона виходила з дому. Вона вже знала, куди йти, і що чекає її попереду, але жодним чином не могла підготувати себе до того, що має статися. Вона не могла пояснити це, але в той самий момент відчувала, що зараз її життя зміниться назавжди.

Вона отримала повідомлення від Микити ще вранці, коли тільки прокинулася. Він написав, що зустрінуться біля парку на околиці міста. Простір, де можна було сховатися від людських очей, де не було ні натовпу, ні гучних вулиць. Тільки тиша, зелень і простір для розмов.

Софія дійшла до місця зустрічі і побачила його вже здалеку. Микита стояв під старим деревом, спершись спиною на його стовбур. Він був спокійний, ніби абсолютно не хвилювався перед цією зустріччю, але Софія помітила, як його очі висвітлювали її, коли вона наближалася. І в цей момент вона зрозуміла, що це не просто зустріч. Це був момент, коли всі їхні попередні миті, коли вони думали один про одного, знайшли своє втілення.

— Привіт, — сказала вона, намагаючись приховати хвилювання в голосі.

— Привіт, — відповів Микита, посміхаючись і трохи нахиляючи голову, ніби досліджуючи її з голови до п’ят. — Ти прийшла.

Вони довго мовчали, просто стоячи поруч. Софія відчувала, як її серце б’ється, як ніби все навколо зупинялося, і тільки цей момент був важливим. Їй захотілося поговорити, але слова не приходили.

— Я радий, що ти прийшла, — нарешті сказав Микита, його голос був спокійним, але в ньому було щось таке, що Софія не могла не помітити.

— Чому ти хочеш зустрічатися зі мною? — запитала Софія, не наважуючись дивитися йому в очі. Її голос здригнувся, але вона змусила себе виглядати впевненою.

Микита глибоко зітхнув, і його погляд став серйозним. Він зробив крок ближче, але не торкнувся її. Це було як не мовчазне запрошення, як свідоме визнання, що між ними є щось більше, ніж просто зустріч.

— Тому що я відчуваю, що між нами є щось... особливе. Можливо, це банально, але я не можу забути, як легко ми знайшли спільну мову того дня. Мене це дивує, і я хочу дізнатися, куди це приведе. Я хочу більше знати тебе, Софіє.

Ці слова пройшли через неї, мов електричний струм. Вона не знала, як правильно відповісти. Всі її почуття переплелися, і вона зрозуміла, що вже не може залишити все, як є.

— Я теж відчуваю... щось особливе, — промовила вона, її голос став м’якшим. — Я не знаю, що з цим робити. Все здається таким новим і одночасно страшним.

Микита підійшов ще ближче і поклав руку на її плече. Його дотик був м'яким, але впевненим, і в ньому було більше сили, ніж вона очікувала.

— І це нормально, — сказав він, його погляд був м’яким, але в той же час зосередженим. — Ми не можемо знати, що буде далі. Але важливо те, що зараз ми тут, і що зараз є цей момент. І ми можемо просто бути разом у ньому.

Софія відчула, як її серце заповнюється теплом, коли вона дивилася на нього. Цей момент був наче з іншого світу. Вона не могла зрозуміти, чому, але почувалася так, ніби все, що вона пережила до цього, було лише підготовкою до цієї зустрічі.

— Микито, я... — вона зупинилася, не знаючи, як сформулювати свої почуття.

Але він перебив її, нахилившись до її обличчя, так близько, що їхні дихання змішувалися.

— Я розумію, Софіє. Не треба нічого казати. Я знаю, що ти відчуваєш. І я хочу, щоб ти просто була зі мною, без страху і сумнівів.

Її серце застукало швидше. Вони стояли так, занурені в ці відчуття, які стали між ними незримою ниткою, що зв’язала їх навіть без слів. Софія відчула, як її рука мимоволі потягнулася до його, і їхні пальці сплелися разом. Це було наче природно, неначе вони вже давно мали знайти один одного.

Вони продовжили йти через парк, розмовляючи про все на світі, про прості речі, про те, що відбувалося навколо. Але для Софії цей момент був вже чимось більшим, ніж просто розмова. Це була перша істинна зустріч душ. І хоч вона не могла знати, куди це все приведе, вона відчула, що зробила перший крок у новий світ, де немає обмежень, де є тільки вона і Микита.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍