Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

Якщо ви думаєте, що назавтра задощило і це врятувало нашу Анжеліку від плавання на корпоративні з жорстоким босом, то ви помиляєтеся. Авторка, до речі, думала прикликати дощ, але така халепа драконові точно б не сподобалася. Дракон був би злий, як сто чортів! Навіть, як тисяча!

Тому погода була чудова, сяяло сонечко, співали птахи, повівав легенький вітерець, погодні віджети всі, як один, повідомляли, що спека триватиме ще цілий тиждень і саме час відвідати пляжі та покупатися. 

Усіх трьох секретарок мали привезти трохи пізніше до великого гарного озера, яке знаходилося біля міста. Дракон Степан Нокард наказав привезти туди великий павільйон, в якому спеціально найняті люди поставили зручні крісла, надувні диванчики, столики та інше, що потрібно було для такого заходу. Фрукти різні в корзинах та вазах понавозили, напої прохолоджувальні та міцні, їжу різну, поруч вугільний гриль Камадо* за сто тисяч встановили, щоб шашлики смажити під вечір - все, як треба! Ех, добре бути мільярдером, як не крути, все для тебе, все, що душа забажає! Все можеш купити, але те, що не можеш, найдорожчим стає і манить з непереборною силою до себе, і тоді нащо ті мільярди, коли просто чогось не можеш отримати? Отакий парадокс виходить! Парадокс мільярдера! Але читаймо далі!

Сам же дракон на цій спеці, чекаючи дівчат, геть упрів, роздягнувся і залишився в класних блакитних плавках, які підкреслювали… е-е-е… все, що мали підкреслювати. Плавкам дуже пощастило, бо підкреслювати те, що вони зараз, гм, підкреслювали, було їм приємно й вагомо, адже не кожним плавкам так щастить!

Отож, дракон навіть трохи покупався і почав чекати своїх секретарок. Я вже казала, що була дуже гарна погода і він подумав: от, як добре, тепер, значить, всіх побачу, всіх роздивлюся добре у сяйві сонця, всі форми оціню і насолоджуся! І вже, нарешті, побачу, яка ж та Анжеліка насправді!

Сидить дракон, значить, якийсь суперкрутий коктейль попиває, майбутніх секретарок чекає… Плавки на ньому сохнуть, все по плану йде…

Аж тут під'їхав і фургончик, який мав привести секретарок від офісу, де вони збиралися. Тому що дракон перший поїхав і все то налаштував так, як йому було потрібно біля того озера… Цілий пікнік влаштував, насолоджуватися хотів, не тільки споглядаючи своїх прекрасних секретарок, але й куштуючи різні напої та фрукти…

І от приїхав фургончик. Став. Дракон сьорбнув коктейль і витріщився в передчутті на дверцята.

Спочатку вийшли із фургончика дві чудові модельні його секретарки, які одразу ж вразили його своїми формами, величезними крутими, ну самі розумієте, чим, майже не прикритими відвертими яскравими бікіні. Сподобалося великому босу те, що він побачив, сьорбнув він знову коктейлю, чекає, коли ж Анжеліка вийде.

А потім із фургона вийшло щось… Ні, не так. А потім із фургона вийшло ЩОСЬ! Дракон поперхнувся коктейлем і закашлявся. Петро Помідор, що біля боса, як водиться, стояв, по спині йому делікатно гепнув, щоб прокашлявся швидше. Але й сам головний менеджер теж трохи здивувався, хоча вони, як правило, не дивуються нічому.

Так, це була Анжеліка, але яка!

Одягнена вона була у дещо дивне. Так, це вже був не балахон, адже в балахоні плавати не дуже зручно, це логічно. Натягнула вона на себе довгий надувний жилет яскраво-помаранчевого кольору. Він різав око так, що дракон змушений був магічно змінити зір, щоб хоча би як-небудь сприймати те, що він бачив перед собою. Жилет був на три розміри більший, ніж треба, і оперезаний спеціальним поясом, що був теж надувний і закріплював цей жилет на тілі дівчини. На ногах у неї були яскраво-блакитного кольору ласти. На руках начеплені яскраві жовті нарукавники із намальованими зеленими метеликами. А на голові - червона плавальна шапочка. Ну і все це завершували великі плавальні окуляри, які Анжеліка одразу ж натягнула на себе. Була схожа на велику яскраву-преяскраву бочку з маленькою голівкою в окулярах, що стирчала з тої бочки. 

Але не це, не це вразило дракона в саме серце, шановні мої читачі!

Так, дівчина певним чином замаскувалась, і, напевно, якби дракон попросив зараз все це зняти, то категорично відмовилась би. А якби владно наполягав, як це люблять робити категоричні до неможливості боси, то вони навіть посварились би через це, і невідомо, чи не кинула б дівчина всю цю свою затію і відмовилась би від боротьби за місце секретарки. А наш бос-дракон, знаючи вже таємну інформацію про дівчину, втямив, що вона не така проста й сіренька, як вказує її прізвище Мишувата. А дуже навіть навпаки: епатажно цікава й незвичайна.

Ну, саме про епатажність і думав зараз красень-дракон, розглядаючи дівчину й те, що вразило його просто в… напевно, краще сказати все-таки в серце. Хоча плавки відчули теж захоплення й дивовижне здивування дракона, тут вже не приховаєш.

Отож, між ногами в Анжеліки знаходилося теж ЩОСЬ. 

- Доброго дня, - пропищала дівчина-бочка. Ну, добре, напишемо дівчина-бочечка, так поряд зі словом “дівчина” звучить краще.

- Анжеліко, що це у вас? - навіть не привітався здивований дракон, розглядаючи те, що знаходилося в потенційної секретарки між ногами.  

- Колобашка, - промовила дівчина гордо. 

- Що-що? - наче не дочув дракон.

- Колобашка для плавання. Я не вмію плавати, але все одно візьму участь у змаганнях, чи як ви там називали нашу корпоративну зустріч?! - пояснила Анжеліка. - А колобашку затискають між стегон, щоб тіло легко трималося на плаву без роботи ніг. Ну, я все це, - вказала дівчина на себе, - попросила у знайомої, котра професійно займається плаванням. Тепер точно не потону.