Кейт Маєлс - Секрети під поверхнею , Кейт Маєлс

Олександер включив камеру, він заступив за ворота і пішов далі, Катерина пішла за ним

-Олександр почекай! Давай обмотаємо талію канатом ?

- Навіщо? – здивовано запитав Олександр

- для того щоб не заблукати і повернутися назад- сказала Катерина яка вже прив’язала канат до талій і кинула канат до Олександра. Він з неохотою прив’язав канат і знову включив камеру . Вони пішли за ворота. Як тільки Олександр пішов трохи далі як він рухнув під землю

- Олександр!- закричала Катерина від переляку – вона підбігла до місця де впал Олександр- Ти де? Катерина на присядках сиділа і спробувала побачити Олександра – Нічого не видно, треба стрибати за ним.

Катерина, сповнена рішучості і страху за Олександра, швидко прив’язала інший кінець канату до найближчого каменю. Вона перевірила, чи канат добре тримається, і, глибоко вдихнувши, стрибнула у темний отвір.

Приземлення було важким, але м’який грунт зменшив удар. Вона швидко піднялася на ноги, окидаючи поглядом темряву навколо. Її ліхтарик виблискував, але не знаходив Олександра.

-Олександр! Ти де? – закричала вона, відчуваючи серце в грудях.

-Тут! – почувся приглушений голос ліворуч. – Я в порядку, просто трохи забитий.

Катерина пішла на звук голосу, обережно просуваючись вперед. Через кілька кроків вона побачила Олександра, який сидів на землі, потираючи ногу.

-Олександр, ти цілий? – запитала вона, нахилившись до нього.

-Так, тільки ногу трохи забив, але йти можу, - відповів він, піднімаючись. – Що це за місце?

Навколо них розкинулися древні підземні ходи, стіни яких були вкриті таємничими символами і старими малюнками. Катерина і Олександр зрозуміли, що це частина давнього королівства, про яке говорила легенда.

-Дивись на ці символи, - прошепотіла Катерина, підсвічуючи ліхтариком. – Вони схожі на ті, що ми бачили на воротах.

-Можливо, це вхід до скарбниці чи до місця, де ховали людей, - задумливо сказав Олександр. – Нам потрібно досліджувати далі.

Вони рушили вперед, ретельно вивчаючи кожен куток. В один момент Катерина зупинилася перед великими дверима, на яких були вирізані сцени битв і ритуалів.

-Це виглядає важливо, - сказала вона, обережно торкаючись дверей. – Але як ми їх відчинемо?

Олександр обдивився двері й помітив невеликий механізм збоку. Він натиснув на нього, і двері повільно почали відкриватися, видаючи гучний скрип.

-Готова? – запитав він, тримаючи ліхтарик наготові.

-Завжди, - відповіла Катерина, притримуючи канат.

Вони зробили крок вперед, і перед ними відкрилася велика кімната, наповнена древніми артефактами і скульптурами. У центрі стояв великий кам’яний вівтар, оточений символами і знаками, що світилися у темряві.

-Це неймовірно, - прошепотіла Катерина, осягаючи масштаб відкриття. – Ми знайшли щось дійсно важливе.

-Так, але що це означає? – задумливо запитав Олександр.

-Можливо, тут криється відповідь на зникнення людей, - відповіла Катерина, наближаючись до вівтаря. – Нам потрібно дослідити це місце детальніше.

Їхні серця билися швидше від хвилювання і страху, але вони знали, що наблизилися до розгадки таємниці, яка давно тривожила це містечко.

Катерина та Олександр почали ретельно досліджувати велику кімнату. Кожен артефакт, кожна скульптура, кожен символ на стінах мали своє значення і могли пролити світло на таємницю зникнень.

Катерина підійшла до вівтаря, обережно торкаючись його поверхні. Її пальці намацали дрібні вирізи і ледь помітні кнопки.

-Дивись, тут є якісь механізми, - сказала вона, показуючи Олександру. – Можливо, вони відкривають щось інше.

Олександр підійшов ближче, уважно дивлячись на вівтар.

-Це схоже на головоломку, - сказав він, натискаючи одну з кнопок. Вівтар ледь помітно затремтів, але нічого не сталося.

-Нам потрібно зрозуміти, який порядок натискання, - задумливо сказала Катерина, обдивляючись символи навколо. – Можливо, ці знаки підкажуть нам.

Вони почали вивчати символи на стінах, намагаючись знайти підказки. Кілька хвилин потому Олександр знайшов групу символів, що виглядали як інструкції.

-Глянь на це, - сказав він, показуючи на ряд символів. – Це може бути ключем до механізму.

Катерина уважно вивчила символи.

-Це має сенс, - сказала вона. – Спробуй натиснути кнопки в цьому порядку.

Олександр зосередився і обережно натиснув кнопки на вівтарі відповідно до символів. Вівтар знову затремтів, цього разу сильніше, і раптом почалася луна від механічного клацання. В стіні біля вівтаря відчинився прихований прохід.

-Ми це зробили! – вигукнула Катерина, відчуваючи хвилювання.

Вони рушили вперед, тримаючи ліхтарики напоготові. Прохід вів до ще більшої кімнати, в центрі якої стояла старовинна кам’яна табличка, оточена уламками.

-Це виглядає важливим, - сказав Олександр, обережно підходячи до таблички. – Можливо, це пояснить все.

Вони почали вивчати табличку, на якій були вирізані старовинні написи. Катерина змогла розпізнати деякі з них.

-Це говорить про жертви і ритуали, - сказала вона, намагаючись прочитати текст. – Люди приносили в жертву для умиротворення якогось древнього духа чи божества.

-Це пояснює зникнення, - задумливо сказав Олександр. – Але чому це відбувається зараз?

-Можливо, хтось намагається відтворити ці ритуали, - припустила Катерина. – Нам потрібно знайти більше інформації.

Раптом вони почули слабкий звук, який лунав з глибини тунелів. Вони напружилися, слухаючи.

-Ми тут не самі, - прошепотів Олександр. – Нам потрібно бути обережними.

Катерина кивнула, і вони обережно рушили вперед, слідкуючи за кожним кроком. Вони відчували, що наближаються до розгадки таємниці, але також розуміли, що небезпека ще попереду.