Вікторія Вашингтон - Некровний брат мого батька, Вікторія Вашингтон

Шептав щось, щоб я перестала ревти.

Я навіть не знаю, як довго ми так просиділи, але всю ніч після я не могла заснути. Здавалося, цей день народження став особливим. Я не переставала посміхатися, торкаючись підвіски на ланцюжку.

Наступного дня батько згадав і всіма способами вибачався. Йому було справді соромно.

Він дозволив піти з друзями до кафе та відзначити минуле свято.

Здавалося, що краще не може бути.

Тільки перед тим, як я збиралася йти, приїхав Кайл.

У мене серце в грудях забилося від радості, але тут же обірвалося, коли він навіть не привітавшись пройшов повз мене.

Я так і завмерла у вітальні, поки вони з батьком щось обговорювали і відмерла лише в той момент, коли Кайл йшов, а батько проводжав його.

— Я думав, ти вже поїхала. Запізнювалася ніби.

— Я…— загубила всі слова. — Телефон забула.

— Кайле, може відвезеш її, щоб встигла вчасно?

Я моментально підняла на нього погляд, але мене обдало таким холодом і байдужістю, що одразу ж його відвела.

— Вибач, Браян, — Кайл негативно похитав головою. — Я справді поспішаю.

Він пройшов повз навіть не попрощавшись.

Настрій був зіпсований остаточно.

Я не розуміла, як людина, яка вчора так щиро заспокоювала мене, сьогодні може бути такою... до огиди чужою.

Але треба було до цього звикнути. Із Кайлом так було завжди.

Я не знаю, на що сподівалася, коли таки вийшла за ним і наздогнала, коли він сідав у машину.

— Я дуже не хочу тебе відволікати. Це правда. Але в мене іспит з хімії, а ти в цьому розумієшся. Мені нема кому допомогти,— спитала, відчуваючи, як серце завмерло в грудях. — Можеш, будь ласка, приїхати цього вечора? Або я можу приїхати до тебе. Можу навіть приготувати полуничний пиріг...— я пам'ятала, що це його улюблена ягода.

— Чому я маю витрачати на тебе свій час? — спитав це так, що мені здалося, що кров застигла в жилах.

Я так і залишилася стояти, не промовивши жодного слова, спостерігаючи за тим, як він сів у машину і поїхав.

Сидячи на підлозі у ванній кімнаті з закривавленою рукою, я мимоволі потяглася до підвіски.

Кайл зіпсував моє віддане ставлення до нього багатьма вчинками, але чомусь я так і не змогла її зняти. Ні разу з того дня, як він клацнув її на моїй шиї.

Стук пролунав так різко, що я здригнулася.

Двері у ванну були прочинені, тому я відразу ж побачила Кайла, який не чекаючи дозволу, увірвався в мою кімнату.