Каміла Дані - Шлюбна ніч, Каміла Дані

Волосся розпущене, плавними хвилями лежить на її тендітних плечах. Навіть звідси я відчув запах її тіла, змішаний з парфумами та вином. Червоне вино, у цьому впевнений! Вона стоїть обличчям до вогню, задумавшись, водить вказівним пальчиком по келиху і дивиться на язики полум'я. Час від часу покусуючи свої апетитні губки, водночас тяжко зітхаючи.

Майже безшумно роблю кілька кроків і зупиняюся за метр від Єви. Кілька разів голосно вдихаю запах кориці, упереміш з аромат парфумів. Вона не ворушиться, навіть не змінює свого положення — так і стоїть до вогню обличчям, покручуючи келих у руках.

— Чому не спиш? — кажу над вушком, трохи схиливши голову.

— А ти чому тут? — відповідає питанням на питання. Одним словом, Єва.

— Тому що моя сім'я дуже потребує моєї підтримки зараз, — карбую кожне слово, притягаючи жінку за плечі до свого тіла. Вона не противиться, навпаки, повертається до мене обличчям. Падає в мої обійми, зануривши свій носик мені в шию. Видихає повітря на мою шкіру, обпалюючи шию там, де побував її подих. Моє чоловіче єство реагує миттєво, зупинивши всю кров трохи нижче пояса.

Єва з кожною секундою обіймає все міцніше, не залишаючи мені міліметра вільного простору. Притискається всім тілом до мого, навіть не звертаючи уваги на стояк. Підіймаю куточки губ, прикриваючи очі. Умиротворення та ідилію відчуваю в цей момент. Всі проблеми відходять на другий план, бізнес, вороги — це все пусте.

Тільки тепер я розумію, що дідусь мав на увазі, коли вчив нас бути завжди на боці сім'ї. Мати люблячу сім'ю — дар. Подарунок Всевишнього для нас, людей, щоб ми відчули те тепло, яке він дарує нам кожен день.

— Я не можу спати. Тільки-но заплющую очі, бачу знімок — і мене огортає страх, — ледь чутно видихає мені в комір Ягода. — Мені дуже страшно. І я ніяк не можу зрозуміти, кому це потрібно.

— Скоро дізнаємося. Кім уже працює над цим. Повір, він їх з-під землі дістане! — гладжу по ніжному, ароматному волоссю, часто дихаючи.

— Знаю, він молодець. На тебе працюють відповідальні та віддані люди, — знову тихий голос обпалює мою шию. Очі накриває туман похоті, а тіло в черговий раз пробиває струм від дотиків мініатюрних пальчиків. І нехай навіть вони зверху одягу, хоча здається, що вона тягне тоненькими пальчиками просто по голій шкірі. Мій здоровий глузд одразу напивається енергією жінки, і в голові більше немає нормальних думок. Бажання заволодіти цим тілом просто зараз, накинутися на бажану і довгоочікувану жінку поглинає мене повністю, і я вже дію на інстинктах.

— Повір мені! — вимовляю. Відхиляюся, зазираючи в очі — у бурштинове болото, у якому потонув багато років тому.

Не чекаючи відповіді, накидаюся на пухкенькі губи з вимогливим поцілунком. Стогну з риком в уста від задоволення, що я нарешті можу доторкнутися до своїх ласощів. Єва невпевнено відповідає, трохи розтуливши рот, впускаючи мене відчути смак вина та язика. Солодко-гіркий аромат червоної рідини і ніжний дотик до язика жінки несуть мене у країну чудес. Прикривши очі, я вже нічого не розумію і не пам'ятаю. Зараз є тільки вона, більше нічого.

— Мамо, тату, — Тимур злякано визирає зі сходів. — Я блискавки й грому боюся, можете поспати зі мною?

Єва перериває поцілунок та ховає обличчя в мою шию, продовжуючи міцно обіймати мене.

— Ми можемо? — перепитую у Єви. На моє запитання вона тільки киває позитивно головою.

— Уже йдемо! — відповідаю синові. Забираю келих у жінки та кладу на підлокітник дивана. Єва, ховаючи очі, йде вперед, слідом йду я, не зводячи очей з жінки. Щойно це була вона! Справжня Єва, без масок і фальші, гордості й страху. Адже я знаю, що вона боїться мене впустити в серце. За неї говорить тіло й очі, і якщо бажання зростає, то страх не відстає. З кожним днем ​​там все більше паніки, відчаю і благання. 

Я розумію, адже те, через що вона пройшла, м'яко сказано — трилер. Я сам був шокований, коли Кім мені приніс докладний звіт зі знімками й доказами. Вона кремінь, не всі покинуті жінки можуть встати на ноги. Адже вона була вигнана своїм батьком з дому, брат побив її, коли дізнався, що вона залишилася одна з дитиною у животі. Про колишнього чоловіка навіть згадувати не хочу. Підходжу до сходів, і син застрибує до мене на руки.

— Ми дуже сумували за тобою, — притуливши свою маленьку голівку до моєї, шепоче Тимур.

— І я, тому й раніше приїхав!

— Мамо, ось бачиш, я ж казав, а ти мені не вірила, — пояснює малюк мамі.

— Сонечко, я теж людина і можу помилятися! — торохтить Єва, заходячи до своєї кімнати. Я йду за нею. Знаю, що напираю, але інакше не доб'юся жінки. Звісно, є легкий і ефективний спосіб, але я не люблю йти короткими шляхами. Як кажуть, на все свій час. Єва впивається у мене своїми очиськами, висвітлюючи різні емоції. Ігнорую.

Тимур зістрибує на ліжко з усмішкою до вух. Я присідаю на край ліжка, спостерігаю за своєю маленькою кровинкою. Син лягає, поплескавши по ліжку поруч зі мною, дивлячись на Єву. Мама без слів лягає біля сина, міцно притискаючи до себе маленьке тільце.

— Татку, а ти лягай біля мами. Вона, до речі, теж боїться блискавки, просто вдає, що не страшно, щоб мене не лякати, — округливши очі, випалює скоромовкою Тимур. Усміхаюся і лягаю позаду мого головного болю. Син повертається обличчям до Єви, дивиться на неї й видає питання: