Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

контактів із прибульцями з інших планет, заперечення місій на Місяць, які, мовляв, відзняв у павільйонах або Стенлі Кубрик, або хтось іще, — це класика жанру. Натомість менш відомі конспірологічні теорії про політ у космос Юрія Гагаріна. За однією версією, він туди взагалі не літав або, у спрощеному і менш конспірологічному варіанті, ніби й літав, але був не першою людиною в космосі, а першим, хто повернувся звідти живим. У 1990 р. у Будапешті Іштван Немере видав невелику за обсягом книжку «Гагарін — космічна брехня?» (Gagarin = Kozmikus Hazugság?), яку й сьогодні можна купити в букіністів 208. В анотації можна прочитати, що Гагарін не літав у космос, що звідти ледь живим повернувся космонавт Іллюшин, і він був у такому стані, що людям його показувати не можна, а американці вже дихали в потилицю, тож терміново треба було щось робити. Традиційно теорії змови щодо польоту Гагаріна звертають увагу на те, що він не зробив жодного знімка, поки був у космосі, офіційні дані щодо того, як і де він приземлився — різнилися, у його опублікованих спогадах ішлося про те, що, з його ж слів, у невагомості він почувався так само, як і на Землі, що під час перевантажень він міг співати, ну, і, звісно, загадкові обставини його загибелі, на з’ясування яких було витрачено 40 років і, зрештою, в усьому звинуватили його самого. Поза сумнівом, Радянський Союз був майстром конспірацій і змагання зі США, яке зрештою СРСР програв, було modus vivendi радянської політики, а от чи справді Юрій Гагарін літав у космос — після ознайомлення з різними гіпотезами з цього приводу навіть у пересічного допитливця це може викликати сумніви.

Окрім спростування про (не)політ Юрія Гагаріна в космос, Іштван Немере писав і на інші теми з конспірологічним ухилом: про таємниці минувшини, НЛО, загадки життя, а в книжці під назвою «Еволюція чи створення?» він ставить такі питання: «Чи є докази еволюції? Що таке теорія еволюції — величезне шахрайство чи помилка і чи мають рацію її послідовники?». Я багато пишу про ставлення конспірологів до науковців і про їхнє вигадування підходів до розуміння того, що вважати знанням, тому не буду особливо зупинятися на деталях теорій змови щодо науки в широкому розумінні, що включає також сумніви щодо конвенційних знань та усталених теорій (про форму Землі та її «наповнення», в яке не вірять теоретики порожньої землі), і обвинувачення науки як соціального інституту — «зловісної корпорації», яка працює на світовий уряд, масонів, окремі корпорації чи структури і приховує від широких мас населення «правду». Змови щодо науки містять і конспірологічні теорії щодо дослідницьких проєктів, класикою жанру в яких є діяльність ЦЕРНу, але серед цікавих теорій змови, що поєднують кілька жанрів, є версія, за якою HAARP — програму дослідження верхніх шарів атмосфери, фінансовану військово-морськими і військово-повітряними силами США, Барак Обама використав, щоб наслати ураган Сенді на східне узбережжя напередодні виборів 2012 р. 209 і в такий спосіб забезпечити собі на них перемогу. Конспірологи вважають, що HAARP може маніпулювати погодою та створювати цілі вихори. Подібні теорії змови існують і щодо найбільш руйнівного урагану в історії США — урагану Катрін, який у серпні 2005 р. забрав життя щонайменше 1833 людей. Катріну, на думку конспірологів, спеціально напустили на південь США з різними хижими мотивами (приміром, заради расової чистки 210) адміністрація президента Буша. У цій змові переплелися конспірологія щодо військових, науковців, топових політиків у поєднанні з лихими планами досягти корисливих цілей, використовуючи простий народ, у чому на додачу ми маємо ще й популістський вимір.

Принципово іншим підходом до класифікації скористався американський письменник Джессі Волкер у книжці 2013 р. «Сполучені Штати параної: теорії змови» 211. Він виокремив п’ять типів теорій змови залежно від типів ворогів: зовнішні, внутрішні, «зверху», тобто наділені владою, «знизу», тобто люди з нижніх щаблів соціальної ієрархії, та «добродійні», (англ. benevolent), що з хорошими намірами ведуть приховану роботу на покращення життя людства. У випадку з конспірологічними підозрами на адресу президентів США, які, мовляв, учиняли природні катастрофи, маємо справу з ворогами «зверху», наділеними повноваженнями радикально маніпулювати погодними умовами. Мабуть, «Бійцівський клуб» Чака Поланіка добре ілюструє «ворога знизу», бо представлена у творі група (клуб) сама формується «знизу», набуває потужності і спрямовує свою діяльність на повалення чинного суспільно-політичного порядку. Маргінальні групи і тусовки, різні культи — особливо в американському суспільстві, якому притаманний високий ступінь релігійності, можна вважати ворогами «знизу». Зрозумілішим для нас буде розподіл на зовнішніх ворогів, що особливо було відчутно за часів антизахідної радянської параної, під час якої пошук внутрішніх ворогів, шкідників, буржуазних українських націоналістів та інших антирадянських елементів став збоченою нормою, що чудово реалізується і в сучасній спадкоємиці СРСР.

Ідею з доброзичливими змовниками, які насправді ніякі не вороги, а добродії, Дж. Волкер ілюструє на прикладі розенкрейцерів та архетипних міфів про мудреців, які ховаються від людей у віддалених місцях (приміром, у країні Шамбалі) і з якими можуть контактувати лише обрані (як це робила, зокрема, наша землячка і засновниця теософського руху Олена Блавацька, яку Волкер згадує у своїй книжці 212). Такі вірування мають ознаки конспірологічних, бо в них є і прихований план, і таємна організація, що має можливості впливати на світ, однак без злого умислу чи намагання нашкодити людям — навпаки, вони прагнуть допомогти.

Можна розширити класифікацію типів «ворогів», або тих, хто намагається втрутитися в «земні справи» заради своєрідної допомоги людству, додавши до неї рухи, що вірять в істот з інших світів чи планет і можливість установлення контактів з ними через певних людей. Такі контактери створюють групу послідовників, які в результаті перетворюються на культи чи секти. У неофіційному релігієзнавчому терміні «НЛО-релігії» (UFO religions) 213 ключовою є віра в позаземний розум чи інопланетні світи або істоти та можливість контактувати з ними. Найвідоміші серед них раеліти — послідовники культур раелізму 214, заснованого 1973 р. французьким журналістом Клодом Варілоном, який узяв собі ім’я Раель, які вірять у надцивілізацію прибульців,