Олена Гриб - Право на шанс, Олена Гриб

Мішечок із золотими монетами (князя) і мішечок із міддю, серед якої самотньо виблискувала дешева прикраса з черепом і лежав круглий чорний камінчик із дірочкою – напевно, пам’ять про якусь дитину.

Я розуміла, що ніколи не зможу повернути ту штуку сім’ї загиблого через мене пана. Тобто я могла б спробувати щось зробити, але хіба це варто витрачених зусиль і ризику? Щоб вшанувати його пам’ять, буде достатньо не викидати дорогі йому речі. Мою новонароджену совість це цілком влаштовувало.

Я приміряла перстень демона, дивуючись, як ідеально він влаштувався на середньому пальці.

– Чому ти маєш мене лякати? Нехай інші трясуться від страху! Навчиш мене красти, Ферне?

З тим ми й вирушили в Ліси.

***

– Та вона ж не при тямі! – перервав мій сон-спогад обурений крик баронського синка. – Гей, тітко, ти зовсім дах втратила, так? Ця каструля призначалася для нас п’ятьох! Куди в тебе стільки влізло? – незважаючи на грубість, його голос звучав стурбовано, а не знущально.

Шлунок забурчав, висловлюючи цілковиту незгоду з тим, що відбувалося. Яка ще каструля? У мене від самого ранку й росинки в роті не було!

– Ти знову зголодніла, Тає? – Мела старанно приховувала хвилювання, але я вже більш-менш навчилася розрізняти тіні емоцій, яким вона зрідка дозволяла проявитися. – Нічого, це, напевно, від… Від застуди. Зараз принесу іншу їжу.

«Ймовірніше, від твого лікування!» – клянусь, якби я дійсно висьорбала весь суп, то не побоялася б вимовити це вголос.

Відпиратися марно. Я була у повозі одна – це перше. Ту кляту каструлю, від якої ще йшла пара, Артан поставив біля сплячої мене – це друге. Висновок напрошувався очевидний, і, якщо чесно, я врешті-решт сама б у нього повірила. Але…

– Цікавий кулон, Тає, – м’яко промовила всевидюща Ів. – Чому ти раніше його не показувала?

«Тому що він не мій. І не треба мені лестити, називаючи звичайний камінчик кулоном! Ви б його ніколи не побачили, якби я уві сні не нахилилась, а комір не розкрився», – ледь не огризнулась я, ховаючи камінь.

– Він – моя особиста ноша.

Мелу таке пояснення точно не задовольнило б, однак її сестра не ставила зайвих питань.