Мері Лі - Замiж за старого, Мері Лі

Віктор Степанович не збирався довго затримуватися, зібрав необхідну документацію, попрощався і відбув до наступних клієнтів.

Діма і Оля все ще сиділи, і, якщо чоловік був зовні спокійний, то дівчина перебувала в якомусь сум'ятті. А далі-то що робити? Все для неї в новинку. Адже не кожен же день доводиться підписувати шлюбні контракти. Тепер ще належить вирішити питання з весіллям. Конкретно з приводу даної теми раніше нічого не обговорювалося.

- Оль, знову занурилася в роздуми? - Перервав потік Оліних думок Діма. - Я хочу відвернути тебе від нескінченних роздумів, тому запрошую в ресторан. Відзначимо укладення успішної угоди.

- Ти говориш зі мною як з діловим партнером. – Насупилась Оля.

- Ти мій найбажаніший партнер, дорога. - Посміхнувся Діма, нахилившись зобразив легкий поцілунок на вустах дівчини. - З тобою одне задоволення зустрічатися і підписувати вигідні контракти.

- Ну, так, особливо тобі користь прийде у вигляді батьківської компанії. - Насупилася Оля. - Ти хоч впораєшся зі справами відразу двох підприємств?

- Давай бізнес ти довіриш мені, гаразд? У мене немає ніякого бажання обтяжувати тебе своїми проблемами. - Серйозно промовив Дмитро, піднявшись зі стільця. - Зараз має намір разом зі своєю нареченою відзначити доконану подію і поговорити про подальше майбутнє. Згодна?

- Так, не буду втручатися в твої справи до тих пір, поки вони не почнуть віднімати тебе у мене. - Оля прийняла простягнуту руку і теж встала, щоб разом з Дімою пройти в хол. - Якщо перетворишся на таку зайняту людину, як мій тато... другого завзятого бізнесмена я не витримаю.

- Не хвилюйся, мене на тебе обов'язково вистачить. Пам'ятай, що я говорив раніше. Від подружніх обов'язків тобі не сховатися. - Настала черга Діми жартувати над Олею, що він, власне, і робив. Йому подобалося спостерігати за порозовілими щічками дівчини. Вона була схожа на бентежиться янголятка, якого так і хотілося притиснути до себе.

- А, як бути з охороною? - Вирішила змінити тему Оля. - У людному місці тобі не обійтися без неї, вірно?

- Запобіжні заходи. - Знизав плечима Діма, виводячи дівчину з будівлі через парадні двері. - Але не хвилюйся, мої хлопці добре справляються зі своїми обов'язками, так що вони зуміють загубитися в натовпі і не видати себе.

- Куди поїдемо? - Запитала Оля, після того, як Діма допоміг їй всістися на пасажирське крісло, а сам зайняв водійське. - Охоронець поїдуть слідом, як розумію?

- Так, охоронці непомітно підуть за нашою машиною. - Промовив Діма, виїжджаючи на проїжджу частину і прямуючи по задуманому маршруту. - Для мене завжди зарезервований столик в одному ресторані, де готують вишукані страви російської кухні. Спеціально не вибирав місце, де подають італійську їжу. Інакше, дізнайся про це Альберто, образиться ще на мене і звільниться. Де я такого віртуоза знайду?

- Дааа, його лазанья була чудова. Всього кілька шматочків, щоб запам'ятати цей шедевр кулінарного мистецтва на все життя. - Оля згадала творіння Альберто і апетит розігрався не на жарт.

- Коли станеш господинею в моєму домі, то зможеш замовляти будь-які італійські страви, які захочеш. - Посміхнувся Діма, вміло вирулюючи по дорозі. - Хоча Альберто вміє готувати й іншу їжу, правда, вона не такою вишуканою виходить.

Пара продовжувала базікати, поки не доїхали до пункту призначення. Діма припаркувався, потім, вийшовши з автомобіля, подав руку Олі. Дівчина повернула голову і помітила, як машина з кількома охоронцями під'їхала і зупинилася недалеко від центрального входу. Гаразд, хлопці знають, що робити.

Оля пішла під руку з Дімою. Вони вийшли в красиво обставлений ресторан, де всюди оксамит, кришталь, картини. Склалося враження, ніби опинилися у вітальні заможного дворянина.

Ледве переступивши поріг, відразу ж назустріч підбіг працівник ресторану, який супроводив в затишне містечко в центрі залу. Діма підсунув стілець Олі, а дівчина, сівши, ще раз захоплено обвила поглядом обстановку. Їй раніше тут не доводилося бувати.

- Я бачу по твоїх очах, що зміг догодити. - Посміхнувся Діма, сідаючи навпроти нареченої. - Навідуватися одному сюди не хотілося, ось з'явився зручний випадок прийти разом з тобою.

- Ти ж знаєш, багато чого не треба, щоб підкорити моє серце. - Знизала плечима Оля. - Але варто відзначити, тут красиво. Дякую, Дим.

Йшов час, пара розмовляла на різні теми, в тому числі святкуючи підписання шлюбного договору. Бесіда, здавалося, тягнулася вічно. Раптом Діма замовк і заговорив хриплуватим голосом.

- Оль, я хочу з тобою поговорити про ... наше весілля. - Чоловік подивився в очі нареченої, намагаючись в них прочитати емоції, але дівчина опустила погляд. - Не бачу сенсу тягнути з нею. Думаю, було б зараз доречним обговорити деталі церемонії. Як вважаєш?

Оля збентежено посміхнулася, і, звичайно ж, зрадницький рум'янець покрив щоки дівчини. Ну, куди вже без цього. Немов маленька дівчинка, соромиться абсолютно всього!

- Швиденько вгамувала нерви, що розшалилися. - Суворо наказала собі Оля. - Нема чого розтікатися, як калюжка. Говори, чітко, ясно і з розстановкою. Що він запитав? Ах, так. Обговорення весілля.

Оля відкрила рот, щоб висловитися з весільного питання. Але не зронила ні слова, так як помітила напружений вираз обличчя Діми. Його похмурий погляд кинувся кудись поверх плеча нареченої, потім вголос гнівно вимовив:

- Що вона тут робить?

Оля здивувалася сказаному нареченим, і озирнулася. Біля входу ресторану двоє Диміних охоронців намагалися перегородити дорогу одній мініатюрній Білявці. Але якимось неймовірним способом дівчина вивернулася і проскочила між менш повороткими амбалами. Вона цілеспрямовано рухалася до столика, де сиділи Діма з Олею.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно