Олександра Спаська - Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська

Серце закалатало від цієї правди, і монстр відчув його темп. Хотілося сховатися якнайдалі, аби там, у повній тиші, скласти всі обірвані частини головоломки в єдине ціле та нарешті покінчити із найстрашнішою таємницею у її житті.

- Ходімо за мною, - знову закликав волохатий Таіру, на цей раз поступово виводячи її із гнізда. - Я відчуваю загрозу, що грозовою хмарою суне у наш бік, і як вожак свого племені, я не можу проігнорувати цю небезпеку, чекаючи, поки ви на горі розділите те, що вам ніколи не належало. У дітей підземелля не було планів розв’язувати війну з дітьми піднебесної, але, якщо настане такий час, ми не будемо сидіти тихо, дивлячись, як один за одним вирізають наше плем’я.

- Чому я? – почулося невпевнене позаду і монстр зупинився.

- Ти своя серед чужаків та чужа серед своїх. Та, хто повинна робити кожен наступний крок, оглядаючись. Ми з тобою дуже схожі, і я впевнений, що ти, як і я, хочеш світлого майбутнього для свого народу. Вихід там, - підняв довжелезну руку та вказав туди, де серед печерних вершин виднівся просвіт з променями теплого сонця, а головне те, що, як і казав монстр, за весь час, що вона провела в катакомбах, ніхто не посмів доторкнутися до неї, а зараз не перешкоджав піти.

- Як ми зможемо спілкуватися? – вирвалося від дівчини, що свідомо та підсвідомо, після усього почутого та побаченого, не тільки зробила переосмислення, а й змінила бачення картинки загалом. 

- Тримай, - протягнув на-пів звір Таірі продовгуватий предмет, ніби був підготовлений до подібного запитання. - Цей свисток має особливі звукові хвилі, які може впіймати лише дитя підземелля. Якщо ти подуєш в нього, масмор з мого племені, що буде найближче до тебе, почує твій поклик, та прийде на поміч, а я буду його свідомістю.

Марах взяла предмет та зробивши декілька кроків вперед, аби стати під отвором в стелі, запитала:

- У тебе є ім’я?

- Як для масмора – воно відсутнє, а як для того, кого народила жінка, я отримав ім’я Шакур – дитя темного місяця.

- Що ж, Шакур. Мене звати Даару Адель Прайм. Я законна наступниця трону Овірії і ти маєш моє слово, - проговорила та різко розправивши крила, рвонула уверх, вільним птахом полишаючи територію народу підземелля.