Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

за дверима причаївся божевільний лісоруб, готовий зітнути голову першому, хто звідси вийде.

Зареготав навіть Рон. Професорка Трелоні була ображена до глибини душі.

- Йдемо? - звернувся Гаррі до Герміони.

- Ні, - буркнула Герміона. - Я хочу сказати два слова професорці Макґонеґел.

- Мабуть, хоче записатися ще на кілька уроків, - позіхнув Рон, коли вони вийшли у вестибюль, не помітивши жодного божевільного лісоруба.

На портреті біля входу сер Кадоґан святкував Різдво в компанії кількох ченців і колишніх директорів Гоґвортсу, а також зі своїм товстеньким коником. Він підняв забороло шолома і привітав їх сулійкою медовухи.

- Веселого... гик... Різдва! Пароль?..

- Шолудива шавка, - сказав Рон.

- Сам такий, добродію! - заревів сер Кадоґан і портрет відхилився.

Гаррі узяв зі спальні свою «Вогнеблискавку» і «Набір для обслуговування мітли» - Герміонин дарунок на день народження - і заніс це все у вітальню. Там почав доскіпливо роздивлятися «Вогнеблискавку». Але на мітлі не було жодного зігнутого прутика, а держак сяяв так, що й натирати не треба. Гаррі з Роном посідали й не могли намилуватися диво-мітлою. Аж тут відчинився портретний отвір і до вітальні зайшла Герміона в супроводі професорки Макґонеґел.

Хоч Макґонеґел і була вихователькою ґрифіндорського гуртожитку, Гаррі бачив її тут лише раз: тоді вона прийшла з дуже серйозним повідомленням. Хлопці глянули на неї, не випускаючи з рук «Вогнеблискавки». Герміона обійшла їх, сіла в крісло, взяла першу-ліпшу книжку і сховала за нею обличчя.

- То це вона і є? - поцікавилася професорка Макґонеґел, придивляючись до «Вогнеблискавки». - Міс Ґрейнджер щойно мені сказала, що тобі, Поттере, подарували мітлу.

Гаррі й Рон зиркнули на Герміону. З-за книги - Герміона тримала її догори дриґом - виднілося лише її почервоніле чоло.

- Можна? - запитала професорка Макґонеґел. Не чекаючи згоди, вона вихопила «Вогнеблискавку» з їхніх рук і прискіпливо її оглянула. - Гм-м. І не було ні записки, ні картки... Взагалі нічого?

- Нічого, - тихо озвався Гаррі.

- Зрозуміло... - мовила професорка Макґонеґел. - На жаль, Поттере, мені доведеться її в тебе забрати.

- Щ-що? - ледве звівся на ноги Гаррі. - Але чому?

- Треба перевірити, чи на ній немає закляття, - пояснила Макґонеґел. - Звісно, я тут не фахівець, але мадам Гуч і професор Флитвік, гадаю, її розберуть...

- Розберуть? - перепитав Рон таким тоном, ніби професорка Макґонеґел збожеволіла.

- На це піде всього кілька тижнів, - додала професорка. - Ти її отримаєш, щойно ми переконаємося, що з нею все гаразд.

- Але ж вона цілком нормальна! - вигукнув Гаррі тремтячим голосом. - Чесно, пані професорко...

- А як ти знаєш, Поттере? - лагідно заперечила Макґонеґел. - Ти ж на ній ще не літав. І доки ми не пересвідчимося, що вона не зачарована, про це не може бути й мови. Я триматиму тебе в курсі справи.

Професорка Макґонеґел крутнулася на підборах і вийшла з «Вогнеблискавкою» крізь отвір за портретом. Гаррі дивився їй услід, стискаючи в руці баночку з лаком. Рон підступив до Герміони.

- Якого біса ти побігла до тієї Макґонеґелки?

Герміона пожбурила книжку. Її обличчя ще й досі палало, але вона рішуче скочила на ноги і стала перед Роном.

- Бо я подумала... і професорка Макґонеґел зі мною погодилась... що цю мітлу для Гаррі міг прислати Сіріус Блек!

- РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ -

Патронус

Гаррі розумів, що Герміона зробила це з найкращих міркувань, та однак на неї сердився. Кілька годин він володів найкращою в світі мітлою, і ось тепер, дякуючи Герміоні, навіть не знав, чи ще колись її побачить. Гаррі не сумнівався, що зараз із «Вогнеблискавкою» все гаразд, але що з нею буде після всіх отих перевірок?

Рон з люті аж клекотав. Розбирати новісіньку «Вогнеблискавку»! Та ж це справжнісінький злочин!

Герміона, що й далі була переконана у своїй правоті, перестала бувати у вітальні. «Мабуть, закопалася в бібліотеці» - вирішили хлопці і навіть не переконували її повернутися. Тож вони утрьох лише зраділи, коли після Нового року ґрифіндорська вежа знову наповнилася учнівським галасом.

Увечері перед початком семестру Вуд розшукав Гаррі.

- Гарно провів Різдво? - поцікавився він і, не чекаючи відповіді, тихо проказав: - Гаррі, я тут ціле Різдво розмірковував... Після останнього матчу... ти розумієш. Якщо дементори припруться на наступну гру... маю на увазі, що... не можна дозволити, щоб ти... ну..

Вуд зніяковіло замовк.

- Я теж про це думав, - швиденько промовив Гаррі. - Професор Люпин обіцяв, що навчить мене, як протистояти дементорам. Цього тижня ми починаємо з ним заняття: після Різдва він матиме трохи вільного часу.

- Ага-а! - зрадів Вуд. - Ну, тоді... Я справді не хотів би втрачати такого ловця, як ти, Гаррі. А ти вже замовив собі нову мітлу?

- Ні, - сказав Гаррі.

- Ти що?! Мусиш поспішати! З твоєю драндулетною «Падучою зорею» у матчі проти Рейвенклову нам нічого не світить!

- Йому подарували на Різдво «Вогнеблискавку», - повідомив Рон.

- «Вогнеблискавку»?!! Та ні!.. Ти серйозно? Сп... справжню «Вогнеблискавку»?!

- Не радій так, Олівере, - понуро мовив Гаррі. - У мене її більше нема. Її... конфіскували. Перевіряють, чи її, бува, хтось не закляв.

- Закляв? Та хто б її міг заклясти?

- Сіріус Блек, - зітхнув Гаррі. - Кажуть, він за мною полює. І Макґонеґелка вирішила, що це він міг її прислати.

Пропустивши повз вуха звістку, що знаменитий убивця полює на його ловця, Вуд вигукнув:

- Але ж Блек не міг купити «Вогнеблискавку»! Він від усіх ховається! Його розшукує вся країна! Він що, просто так зайшов у «Все для квідичу» і купив мітлу?

- Я розумію, - погодився Гаррі, - але Макґонеґел однак хоче її розібрати...

Вуд поблід.

- Я піду з нею побалакаю, Гаррі, - пообіцяв він. - Я розкрию їй очі... «Вогнеблискавка»!.. Справжня «Вогнеблискавка» в нашій команді!.. Та Макґонеґел не менше за нас хоче, щоб Ґрифіндор переміг!.. Я їй розкрию очі... «Вогнеблискавка»...

*

Наступного дня почалися уроки. Холодного січневого ранку ніхто не горів бажанням мерзнути аж дві години у відкритому полі, але Геґрід потішив їх вогнищем із саламандрами. Учні навіть не помітили, як пролетів цей веселий урок. Вони збирали хмиз і підкидали його в багаття, де вогнетривкі саламандри звивалися й підстрибували на палаючих колодах і жаринах. Зате перший урок віщування в новому семестрі був