Юрій Дмитрович Бойчук - Повна енциклопедія тваринництва

у невеликих господарствах. У великих господарствах відгодівельних свиней тримають безвигульно, що сприяє кращій автоматизації та механізації виробничих процесів, таких як кормоприготування, кормороздача та прибирання гною.

Свиней на відгодівлі зазвичай утримують групами по 10–30 голів у стійлі. При цьому має значення не тільки величина груп, а й щільність розміщення. Надмірна щільність розміщення тварин призводить до збільшення стресів, пов’язаних як із відпочинком, так і з годуванням.

Щільність розміщення молодняка має бути в середньому не більшою за 25 голів у стійлі, з площею підлоги 0,8 м2 на одну голову, дорослих свиноматок, відповідно, 10–12 голів і 1,2 м2, кнурів – 1–2 голови й 3–6 м2. Формування більших груп є недоцільним, оскільки у великих групах важко створити нормальні умови утримання, годування та організувати ветеринарно-санітарний контроль за станом поголів’я.

Підлоги у відгодівельниках використовують монолітні, з теплоізоляцією. Четверту частину стійлової площі зазвичай облаштовують ґратчастою.

Мікроклімат у приміщеннях для відгодівлі має надзвичайно важливе значення для досягнення високої ефективності під час відгодівлі свиней. Так, для першого періоду відгодівлі оптимальна температура в свинарнику має бути не меншою за 18 °С, у другій – 16 °С. Оптимальна вологість допускається до 75 %, вміст вуглекислого газу – 0,2 %, аміаку – 20 мг/м3, сірководню – 10 мг/м3.

У приміщеннях для молодняку свиней на відгодівлі температура повітря має бути в межах 16–18 °С (12–20), відносна вологість – 75 % (60–85). Повітрообмін на 1 ц маси в зимовий період – 35 м3/год, влітку – 65, у перехідний період – 45 м3/год. Швидкість руху повітря взимку і в перехідний період – 0,2 м/с, влітку – до 1 м/с.

Необхідна кількість свіжого повітря для свиней на відгодівлі має бути 35 м3 на 100 кг живої маси, у перехідний період – 45 м3 і влітку – 65 м3. Максимальна мікробна забрудненість повітря – не більше за 50–80 тисяч мікробних тіл на 1 м3, швидкість руху повітря взимку – 0,3 м/с, влітку – 0,8 м/с.

Світловий режим у відгодівельниках регламентовано не суворо. Природне співвідношення (світловий коефіцієнт, який характеризується відношенням площі вікон до площі підлоги) дорівнює 1: 20, штучне освітлення допускається у перший період відгодівлі 60 лк, другий – 30 лк. Тривалість світлового дня, відповідно до періодів відгодівлі, – 8–16 та 8–10 год на добу, а іноді й до 6–8 год у разі сальної відгодівлі.

Під час годування свиней сухими кормами щілинні підлоги слід розташовувати в задній частині стійла, а вологими сумішами – у передній частині вздовж лінії корит із відступом від них на 30–40 см.

У стійлі потрібно забезпечити коритця достатньої довжини (загальної) для того, щоб під час годування біля корит розмістилися одразу всі тварини (фронт годування на голову – 40 см). У разі постійного доступу свиней до сухих кормів допускається утримання до 3 голів на одне кормомісце.

Фронт годування й площу стійла з розрахунку на одну тварину за однакового розміру груп визначають за конфігурацією стійла. Доведено, що глибина лігва у стійлі впливає на забезпечення свиням оптимальних умов для відпочинку. Найвищий приріст живої маси одержують від свиней, яких утримують у стійлі з глибиною лігва 3–4 м. Збільшення або зменшення глибини веде до зменшення приростів, оскільки постійний рух свиней до корит непокоїть інших свиней, котрі відпочивають у лігві.

Міжстійлові перегородки в зоні лігва суцільні, з цегли або бетону, переднє огородження роблять із металевої решітки для кращого огляду з боку проходу, задня перегородка суцільна. Висота огорожі для свиней на відгодівлі – 1,0–1,1 м.

Поїлки визначають з розрахунку 25 голів на одну автонапувалку. Соскові (ніпельні) поїлки встановлюють над гнойовим каналом на висоті 65 см. Питна вода повинна мати температуру 14–16 °С, перерва в поданні води не має перевищувати 4 години.

Запліднення, опорос та допомога породіллі

Перше злучання молодих свинок проводять залежно від породи, скороспілості та розвитку. Добре розвинену свинку вперше покривають у віці 9–10 місяців, коли вона сягне живої маси, не меншої за 100–120 кг.

Свинка за правильного годування й утримання приходить в охоту регулярно через 18–21 день, незалежно від сезону року. Поросні свиноматки найчастіше приходять в охоту на 4–5-й день після відлучення поросят. Іноді добре вгодовані матки приходять в охоту ще в підсисний період. Охота супроводжується течкою, спостерігається також припухання і почервоніння зовнішніх статевих органів. Свинка неспокійна, по-особливому хрюкає, втрачає апетит, дослухається і принюхується стоячи, у разі натискання на поперек рукою зазвичай вигинає спину, спокійно підпускає до себе кнура.

Статева охота у свинки триває 24–48 год, протягом яких її необхідно покрити. Злучання вважають найефективнішим через 12–18 год після початку охоти. Через 10–15 год після першого злучання бажано повторити.

Запліднена свиноматка стає спокійною, у неї підвищується апетит, вона швидко додає у вазі, форми її тіла стають більш округлими, соски трохи збільшуються. Поросну свиноматку утримують у чистому, світлому, сухому і достатньо просторому приміщенні на чистій, сухій підстилці. Поводитися з нею треба ласкаво. У стійловий період її необхідно щодня випускати на прогулянку, крім морозних днів або дощової погоди, при цьому оберігаючи від ударів, котрі можуть спричинити аборти. Прогулянки в поєднанні з повноцінним годуванням сприяють доброму розвитку плодів. Матки народжують міцних, здорових поросят, бувають більш молочними, ніж свинки, яких тримали без прогулянок. Особливо стежать за вгодованістю свиноматок, адже змарнілі або ожирілі матки дають слабкий приплід. Вважається нормальним, якщо за період поросності доросла матка збільшить живу масу на 45–55 кг.

Період поросності триває в середньому 115 днів із коливаннями в той чи інший бік до 5 днів. Ознаки опоросу, що наближається, добре виражені: за 3–5 днів до опоросу молочні залози у свині набухають, зовнішні статеві органи збільшуються і червоніють, черево низько опускається, спина злегка провисає. Матка шкребе ногами підлогу, то лягає, то підводиться і неспокійно ходить у стійлі, перетягуючи в зубах солому з одного місця на інше. За добу до опоросу в молочних залозах з’являється молозиво, яке легко виділяється, якщо стиснути соски.

У цей час свиноматку на прогулянки не випускають, добове давання кормів скорочують наполовину, причому рівномірно всіх кормів, а не окремі їх види. Це роблять, щоби запобігти перевантаженню черевної порожнини і стисканню плодів, а також для уникнення посиленого молокоутворення. За кілька днів до опоросу підлогу у стійлі вистилають сухою чистою соломою. Підготовляють чисту мішковину або рушник, 10 %-й розчин йоду, розчин марганцівки, ножиці, нитки, ящики або кошики з чистою, сухою і м’якою підстилкою для розміщення в них новонароджених поросят.

Опорос може настати в будь-який час доби. Коли матка лягає, у неї починаються потуги, які повторюються через 5–10 хв і щоразу супроводжуються появою одного поросяти.

У новонароджених поросят ретельно очищають ніс, рот і вуха від слизу, насухо витирають їх (обтирання запобігає охолодженню вологого поросятка й водночас є масажем). На відстані 4–5 см від живота пупковий канатик перев’язують ниткою і на 1 см нижче обрізають ножицями, після чого кінець пуповини припікають розчином йоду. Не можна обривати пуповину, позаяк це часто призводить до пошкодження внутрішньої очеревини біля пупкового канатика і зрештою до виникнення пупкової грижі. Оброблених поросят поміщають у підготовлений ящик або кошик з підстилкою і злегка вкривають.

Іноді поросята народжуються в навколоплідній оболонці (сорочці). Її негайно слід розірвати і звільнити порося. Коли порося не виявляє ознак життя, його витирають, масажують груди, ляскають рукою по боках, а якщо це не дає позитивних результатів, відкривають йому рот і кілька разів вдувають повітря. Після цього порося найчастіше оживає. Добрі результати дає ще й занурення поросят у теплу воду (40–42 °С) на 1–2 хв, але так, щоб вода при цьому не потрапила в ніс, рот і вуха тваринки.

Опорос триває 1,5–2 год, а іноді до 5–6 год. Якщо він затягується, необхідно обмити молочні залози свиноматки теплою водою, продезінфікувати розчином марганцівки і покласти народжених поросят під матку.

Поросята, масажуючи черево матки, заспокоюють її і сприяють швидшому закінченню опоросу. Завершення опоросу визначають за виходом посліду.

Після опоросу задню частину тулуба свиноматки, її боки і черево обмивають теплою водою і насухо витирають мішковиною. Мокру забруднену підстилку, послід та обривки пуповини прибирають, а стійло застеляють сухою свіжою соломою. Свиноматці надають повний спокій. Її не годують протягом 3–4 год, але води дають досхочу.

Забій і переробляння туш

Забій свиней проводять після 12-годинного голодного витримування, необхідного для очищення їхнього шлунково-кишкового тракту. Найпростіший спосіб