Дроянда - Серце вовка, Дроянда

Після того, як Василиса і Феш одружилися та стали символом об'єднання кланів Клік, Зуба та Вітра, минуле почало знову нагадувати про себе. Клан Димитр, колишній рід Василиси, залишався на тлі всіх цих подій, все ще тримаючи в собі таємниці й нерозкриті питання.

Василиса не раз згадувала свій рід і чому колись залишила Клан Димитр. Це було непросте рішення, яке забрало у неї багато сил. Вона залишила своє коріння, оскільки не могла погодитись з методами правління, які застосовував вожак її клану — її батько, який все більше заглиблювався в жорстокі та маніпулятивні стратегії.

Тепер, коли союз трьох кланів став реальністю, і на горизонті з'явився справжній мир, не можна було ігнорувати, що Клан Димитр, хоч і був ворогом на деякий час, все ще існував і залишався частиною цієї великої історії.

Як тільки звістка про весілля Василиси і Феша дійшла до Димитрів, старі рани почали знову відкриватися.

Важлива звістка:

Одного вечора Василиса отримала листа, і хоча вона одразу здогадалась, що це буде від Клану Димитр, вона все одно розгорнула його із сумнівами в серці. Лист був від її батька — вождя Клану Димитр.

Дорога доню,нам важко було прийняти твоє рішення, але я розумію, що час не стоїть на місці. З того часу, як ти покинула нас, ми стали іншими. Змінились наші погляди на багато що. І зараз, коли наші шляхи знову перетинаються, я хочу запросити тебе повернутись додому. Розмова потрібна для майбутнього твоєї родини та нашого роду. Я сподіваюся, що зможемо знайти спільну мову, навіть якщо це буде нелегко. Твій батько."

Василиса затримала погляд на листі і не могла одразу знайти слів. Що вона мала тепер відчувати? Клан Димитр, який був колись її домом, тепер став чужим місцем. І хоча її зв'язки з ним були рвані, її серце ще відчувало певний зв'язок.

Феш підійшов до неї, побачивши, як вона тримає листа.

— Ти не повинна повернутися, якщо не хочеш цього, — сказав він, глибоко дивлячись на неї. — Я поруч, і ти можеш прийняти це рішення самостійно. Якщо потрібна моя підтримка, я буду з тобою в будь-якому разі.

Василиса відчувала вдячність за його слова. Вона обійняла Феша, але в її серці залишалася важка ноша. Вона все одно не могла забути те, як її рід зрікся її, коли вона вирішила залишити їхні традиції заради іншого життя.

— Я не впевнена, що хочу повернутися, — сказала вона, намагаючись знайти сили. — Але я повинна розібратися з тим, що сталося. Це частина моєї історії. І я не можу залишити її в минулому без розв'язку.

Феш не змусив її відмовитись від цього рішення. Він знав, що це не буде легка розмова, але розумів, як важливо для неї вирішити це питання.

— Ти зробиш, як вважаєш за потрібне. Я буду чекати, як би не склалося, — відповів він. — Але ти завжди маєш мене і наших людей, які готові підтримати тебе.

Василиса обернулася до нього з усмішкою, але серце її було важким. Вона розуміла, що, можливо, зустріч із її батьком не буде такою, як вона сподівається. Але вона не могла залишити своє минуле в тіні. Тепер вона повинна була визначити, чи справді її рід змінився, чи лише шукає способи повернути контроль.

У той момент вона вирішила — вона повернеться до Клану Димитр, але тільки для того, щоб побачити, що стало з її рідними і чи можливо буде знайти мир, з яким вона зможе жити в цьому новому світі, що вона створила разом з Фешем і їхніми новими союзниками.

Василиса залишилася одна в кімнаті з листом від батька. Її погляд був затуманений роздумами. Відчувалася невизначеність у її серці, коли вона вирішила, що має повернутися додому — не з метою відновити все, що було, але хоча б з’ясувати, що стало з її рідними і чому її колишній клан так відреагував на її втечу.

Але Феш не був поруч. Він поїхав разом із союзниками вирішувати важливі питання з іншими кланами, аби зміцнити їхній союз і забезпечити мир для всіх. Василиса знала, що йому не можна було поки довіряти кожен крок і, хоч як би їй не було важко, вона повинна була залишитися одна в цьому випробуванні.

І ось вона стояла перед дверима Клану Димитр, готова прийняти свій виклик. Але чи була вона готова почути те, що зберігається в їхніх серцях? Чи зможе вона знайти мир в цьому місці, яке коли було її домом, але тепер залишалося чужим?

Василиса вдихнула глибоко і, не озираючись назад, вирушила до рідного клану, до того місця, де все почалося.

Клан Димитр.

Після кількох годин подорожі Василиса нарешті дісталася до території свого роду. Відчуття було ностальгійним — тут були ті самі стежки, ті самі будівлі, де вона колись гуляла в дитинстві. Але все виглядало так, як ніби час для неї зупинився. Вона піднялася до великої зали, де раніше проходили важливі збори її батька.

Тут її зустрів старий радник її батька, який був ще одним зі старійшин клану. Він подивився на неї з подивом, і, хоча на його обличчі не було виражено емоцій, він все ж видав своє враження.

— Василиса, ти повернулася. — його голос був спокійним, але щось в ньому видавало нервовий трепет. — Всі чекають твого приходження, але твоєму батькові важко зрозуміти твої рішення. Він не розуміє, чому ти залишила нас.

Василиса кивнула, відповідаючи спокійно:

— Я хочу поговорити з ним, дізнатися, що стало з нашим кланом і чому мої рішення викликали таку реакцію. Я повинна зрозуміти, що це все означає для мене.

Радник повів її до батька, і Василиса відчула, як її серце починає битися швидше. Вона не була готова до цієї зустрічі, але вона знала, що не може більше уникати минулого.

Велика зала Клану Димитр.

Коли Василиса увійшла, її погляд одразу зустрівся з поглядом її батька. Його вигляд був важким, а його очі мали те саме холодне і беземоційне вираження, яке вона пам’ятала з дитинства. Він сидів на своєму троні, і навіть у цьому моменті вона зрозуміла, що його сила залишалася такою ж величезною, як і раніше.

— Ти повернулася, доню, — його голос звучав байдужно, але Василиса відчула в ньому якусь непевність, яку не могла раніше відчути. — Що тобі потрібно від нас? Ти залишила нас без пояснень і тепер, ось, стоїш тут знову. Ти подумала про нас, коли йшла?