Сергій Бараєв - 100 Мініатюр , Сергій Бараєв

— Я все розкажу мамі! — істерично скрикнула дружина.
— Роби що хочеш, задовбала, — втомлено заявив чоловік.

На далі, сварка почала стихати. А вже наступного дня була важка розмова з тещею. Ну як розмова? Так само крики та звинувачення, в результаті чого чоловік вже не витримавши лихої долі, зібрав речі та пішов з сім'ї. Йти було нікуди, проте, мабуть, кожен чоловік маючи непрості питання в житті, завжди планує точки відступу.
В Андрія теж була така точка відступу, яка в майбутньому стала для нього точкою неповернення.

Швидкі збори, медичне обстеження, навчальний центр. Різкі навантаження, задавнені хвороби, втома, вік. До спостережного пункту, він так і не дійшов, "нуль" не для слабких людей. Ховатися від ворожого дрона вже не було сил, тримати виклики долі теж, тому й прийняв свою смерть, хоча в останні миті було достобіса страшно.
Його решток, побратими не змогли забрати, в ту ніч їх сильно "потріпали".

Труну ховали пустою. Після похорону, дружина ще довго всім розповідала, яким Андрій був ідеальним чоловіком за життя.