Ліза Фельдман Барретт - Як народжуються емоції

слова. Проте в міру того, як ви читали мій розлогий опис цього складного відчуття, ви, найімовірніше, змоделювали все це: і зім’ятий пакетик, і нерадісні крихти на його денці. Ви пережили цю емоцію, не маючи для неї назви.

Ваш мозок виконав це за рахунок комбінації ви­падків понять, які ви вже знаєте, таких як «Пакетик», «Чипси», «Розчарування», «Полегшення», «Провина» та «Голод». Ця потужна здатність поняттєвої системи вашого мозку, яку в розділі 5 ми називали поняттєвою комбінацією, створює ваш найперший випадок цієї нової, пов’язаної з чипсами категорії емоцій, готовий для моделювання. Тепер, якщо я назву своє нове творіння «Безчипсовість» і навчу його інших людей, воно стане абсолютно реальним поняттям емоції, таким як «Радість» або «Смуток». Люди зможуть із ним передбачати, категоризувати, регулювати свій бюджет тіла й конструювати різноманітні випадки «Безчипсовості» в різних ситуаціях.

Це підводить нас до однієї з найсміливіших ідей у цій книжці: вам потрібне поняття емоції для переживання або сприйняття пов’язаної з ним емоції. Це жорстка вимога. Без поняття «Страху» не можна переживати страх. Без поняття «Смутку» не можна сприймати смуток іншої людини. Можна засвоїти необхідне поняття або моментально сконструювати його за допомогою поняттєвої комбінації, але ваш мозок повинен мати змогу створити це поняття та передбачати з ним. Інакше ви будете досвідно сліпими щодо цієї емоції.

Я розумію, що ця ідея може здатися контрінтуїтивною, тож почнімо з кількох прикладів.

Ви, мабуть, незнайомі з емоцією під назвою лíґет. Це відчуття нестримної агресії, яке переживає одне плем’я мисливців за головами з Філіппін, ілонґоти. Ліґет охоп­лює глибоке зосередження, пристрасть та енергію під час прагнення до небезпечної мети разом із групою людей, які виступають проти іншої групи. Небезпека та енергія прищеплюють почуття спільності й належності. Ліґет — це не просто якийсь психічний стан, а складна ситуація з соціальними правилами щодо того, які дії її викликають, коли її прийнятно відчувати і як інші люди мають ставитися до вас у цей період. Для члена племені ілонґотів ліґет є абсолютно реальною емоцією, такою як для вас щастя чи смуток.

Мешканці країн Заходу, звісно, переживають приємну агресію. Спортсмени відчувають її в розпал змагання. Любителі відеоігор культивують її в стрілялках від першої особи. Але ці люди не переживають ліґет з усім його значенням, прописаними діями, змінами бюджету тіла, спілкуванням та суспільним впливом, якщо тільки вони не здатні сконструювати «Ліґет» за допомогою поняттєвої комбінації. Ліґет — це цілий пакет понять, і якщо ваш мозок не здатен створити це поняття, то ви не здатні переживати ліґет, хоч і можете відчувати його частини: приємний афект із високим збудженням, агресію, хвилювання від прагнення до ризикової мети або відчуття братерства чи сестринства, що походить від належності до якоїсь групи.

Далі розгляньмо поняття емоції, що ввійшло до американської культури порівняно нещодавно. На останній зустрічі зі співробітниками моєї лабораторії я дізналася, що один знайомий (назву його Роберт) зазнав невдачі у своєму прагненні отримати Нобелівську премію. У минулому Роберт погано зі мною повівся (що є ввічливо-науковою формою слів «вчинив як гівнюк»), тому, коли я почула цю новину, мушу визнати, отримала доволі складний емоційний досвід. Я відчула деяке співчуття до Роберта, плюс невеличку міру задоволення щодо його невдачі, плюс велику хвилю провини за свою дріб’язковість, а також сором за те, що хтось може виявити моє немилосердне почуття.

Уявіть, якби я описала свою поняттєву комбінацію співробітникам моєї лабораторії: «Роберт, мабуть, жахливо почувається через свою невдачу, а я цим задоволена». Мої слова виявилися б явно неприйнятними. Ніхто більше в лабораторії не знав про мою історію з Робертом, як і про мої одночасні провину й сором, тому вони не зрозуміли б моєї точки зору й могли б побачити гівнючку в мені самій. Тож натомість я сказала: «Я відчуваю трохи schadenfreude», — і всі в кімнаті заусміхались і закивали з розумінням. Одне слово ефективно передало моє емоційне переживання та зробило його суспільно прийнятним, бо всі інші в лабораторії мали це поняття й могли сконструювати сприйняття schadenfreude. Ми б не змогли досягти цього з просто приємно валентним афектом від невдачі когось іншого.

Та сама ситуація і з більш знайомою західною емоцією, такою як смуток. Будь-яка здорова людина може переживати неприємний афект із низьким збудженням. Але не можна переживати смуток з усім його культурним значенням, прийнятними діями та іншими функціями емоції, якщо не мати поняття «Смуток».

Деякі вчені стверджують, що без поняття емоції вона все одно існує, але особа, яка її переживає, цього не усвідомлює, виносячи стан емоції за межі свідомості. Думаю, що така можливість є, але я в цьому сумніваюся. Якби ви не мали поняття «Квітка», а хтось показав вам троянду, ви б сприйняли лише рослину, а не квітку. Жоден учений не скаже, що ви бачите квітку, але просто «не усвідомлюєте цього». Аналогічно й зображення з цяток у розділі 2 не має прихованої в ньому бджоли. Ви спри­ймали бджолу лише завдяки поняттєвим знанням. Те саме міркування можна застосувати й до емоцій; без поняття «Ліґет», «Смуток» чи «Безчипсовість» для категоризації з ним не існує жодних емоцій, а лише схема сенсорних сигналів.

Подумайте тільки, наскільки корисним поняття «Ліґет» могло би бути в західній культурі. Коли курсанти військових училищ навчаються мистецтва воювати, за звітами лише в невеликого відсотка з них виробляється відчуття задоволення від убивства. Вони не прагнуть убивати заради задоволення; вони не психопати. Але коли вони все-таки вбивають, то відчувають задоволення. Їхні історії бойових дій часто зображують глибокі відчуття задоволення від нервового збудження полювання або від добре виконаної роботи разом із товаришами по зброї. Проте в західній культурі убивство з задоволенням вважається жахливим та ганебним; йому важко співпереживати або виявити співчуття до тих, хто пережив це відчуття. Тож подумаймо про таке: що, якби ми навчали курсантів поняття і слова «ліґет» разом з набором соціальних правил того, коли ліґет прийнятно відчувати? Ми могли б умонтувати поняття цієї емоції в наш ширший культурний контекст цінностей та норм, точнісінько як ми зробили з schadenfreude. Це поняття могло б навіть дозволити військовослужбовцям гнучко культивувати переживання ліґету, коли це потрібне для їхніх військових обов’язків. Нові поняття емоцій, на кшталт ліґету, могли б розширити їхню емоційну гранулярність, покращуючи згуртованість їхнього підрозділу та виконання роботи, водночас захищаючи психічне здоров’я цих представників наших збройних сил як під час бойових дій, так і коли вони повертаються на ротацію.

Я розумію, що кажу щось провокативне: що кожен із нас потребує поняття емоції, перш ніж ми зможемо переживати або сприймати цю емоцію. Це явно суперечить загальноприйнятій думці чи повсякденному до­свіду, бо ж емоції відчуваються такими вбудованими. Але якщо емоції конструюються передбаченнями й ви можете передбачати лише з поняттями, які маєте, то… так воно й виходить.

• • •

Емоції, які ви переживаєте так легко і які відчуваються вбудованими, найімовірніше, були також відомі ще поколінню ваших батьків, та і їхніх батьків теж. Класичний погляд пояснює цю прогресію, пропонуючи ідею, що емоції — окремо від понять емоцій — були вбудовані в нервову систему в процесі еволюції. Я також можу розповісти одну еволюційну історію, але вона буде про соціальну реальність і не потребуватиме якихось відбитків емоцій у нервовій системі.

Поняття емоцій, такі