Жозе Сарамаго - Прозріння

десь протягом тижня. Президент республіки на став приховувати свого невдоволення, Я президент, а не папа римський, тому не вважаю себе непомильним, але хотів би, щоб моя пропозиція була обговорена негайно, Я сам сказав про це, пане президент, зазначив прем’єр-міністр, обіцяю вам, що через коротший час, ніж ви собі уявляєте, ви одержите повідомлення про роботу комісії, А тим часом ми все робитимемо навпомацки, поскаржився президент. Тиша запанувала така, що могла б притупити лезо ножа. Атож, навпомацки, повторив президент, не помічаючи загального збентеження. З глибини зали почувся спокійний голос міністра культури, Як чотири роки тому. Червоний, наче вражений брутальною, неприйнятною непристойністю, підхопився на ноги міністр оборони і, звинуватливо тицьнувши пальцем у міністра культури, сказав, Ви, пане, ганебно порушили національний пакт мовчанки, який усі ми прийняли, Наскільки мені відомо, не було ніякого пакту, а тим паче національного, чотири роки тому я вже був досить дорослим і не пам’ятаю, щоб населення закликали підписати пергамен, у якому кожен пообіцяв би ніколи не промовляти жодного слова про той факт, що протягом кількох тижнів усі ми були сліпими, Ви маєте рацію, пакт у формальному розумінні не був підписаний, утрутився до розмови прем’єр-міністр, але всі ми думали, не Відчуваючи потреби складати для цього якусь письмову угоду, що жахлива подія, яку всі ми пережили, мусить для здоров’я нашого духу залишитися в нашій пам’яті як сновидіння, а не як реальність, На людях це можливо, але пан прем’єр-міністр ніколи не зможе переконати мене, що в інтимній атмосфері його родини ніхто ніколи не говорив про те, що сталося. Говорили ми про це чи не говорили, не має значення, в інтимності домашнього вогнища відбуваються багато подій, які не виходять за його чотири стіни, і якщо ви дозволите мені вам це сказати, згадка про досі непоясненну трагедію, яку ми пережили чотири роки тому, була виявом поганого смаку, якого я не сподівався від міністра культури, Вивчення поганого смаку, пане прем’єр-міністр, має стати окремим розділом в історії культури, одним із найбільших і найсоковитіших, Я маю на увазі не цей різновид поганого смаку, а інший, той, який ми також маємо звичай називати нетактовністю, Схоже, пан прем’єр-міністр дотримується погляду, що смерть існує завдяки назві, яку ми їй дали, і що речі не мають реального існування, якщо ми їх якось не назвали, Існують численні речі, назви яких я не знаю, тварини, рослини, інструменти й апарати, усіх розмірів, форм і на всі потреби, Але ви знаєте, що вони існують, і це вас якось заспокоює, чи не так, Ми відхилилися від теми, Атож, пане прем’єр-міністр, ми справді відхилилися від теми, я лише хотів сказати, що чотири роки тому ми були сліпими, й мені здається, що ми досі сліпі. Обурення було загальним або майже загальним, протести лунали дедалі гучніше, стикалися між собою, усі хотіли взяти слово, навіть міністр транспорту, який був наділений занадто різким голосом і тому розмовляв мало, надав тепер роботу своїм голосовим зв’язкам, Прошу слова, прошу слова. Прем’єр-міністр подивився на президента республіки, ніби хотів запитати в нього поради, та оскільки йшлося про театр, то боязкий рух президентової руки, хоч би яким було його значення, коли він виник, завмер, коли підвівся керівник уряду, 3 огляду на емоційний і збуджений тон вигуків, які уривають один óдин, дебати в нас навряд чи зможуть відбутися, тому я не дам слова нікому з міністрів, тим більше що пан міністр культури, можливо сам того не усвідомлюючи, порівняв лихо, яке ми нині переживаємо, з новою формою сліпоти, Я не робив такого порівняння, пане прем’єр-міністр, я лише нагадав, що ми були сліпими й, мабуть, залишаємося сліпими і тепер, а всяке тлумачення, яке логічно не випливає з первісного твердження, є хибним, Міняти слова місцями часто змінює їхнє значення, але вони, слова, розглянуті одне за одним, фізично, якщо я можу так висловитися, залишаються тими, якими й були, У такому випадку дозвольте мені вас урвати, пане прем’єр-міністр, я хочу наголосити на тому, що відповідальність за зміну місця й значення моїх слів лежить виключно на вас, а я не надавав їм того змісту, якого хочете надати ви, Погодьмося на тому, що я справді надав їм свого змісту, й це дає мені право стверджувати, що голосування чистими бюлетенями є виявом сліпоти, не менш руйнівної, ніж та перша, Або ясної, певно, я щось недочув, Я сказав, що голосування чистим бюлетенем може бути оцінене як вияв ясності тим, хто так проголосував, Як він посмів на засіданні уряду проголосити таку ідіотську й недемократичну дурницю, як йому не соромно, адже він обіймає посаду міністра юстиції, вибухнув міністр оборони, Я запитую себе, чи коли-небудь я вважав себе міністром юстиції з таким самим правом, як тепер, Ще трохи, і я повірю в те, що ви проголосували чистим бюлетенем, іронічно промовив міністр внутрішніх справ, Ні, я не голосував чистим бюлетенем, але подумаю про це на наступних виборах. Коли скандальний гомін, спричинений цією заявою, почав стихати, запитання прем’єр-міністра урвало його цілком, Ви усвідомлюєте, що ви сказали, Настільки усвідомлюю, що повертаю вам ту посаду, яку ви мені довірили, й повідомляю про свою відставку, відповів той, хто ще недавно був міністром юстиції. Президент республіки зблід і став схожий на клапоть матерії, який хтось повісив на спинку стільця й забув звідти забрати, Ніколи не думав, що доживу до тієї миті, коли побачу перед собою обличчя зради, сказав він. Він подумав, що історія неодмінно запам’ятає цю фразу, а він, зі свого боку, зробить усе, щоб нагадати їй про неї. Той, хто щойно був міністром юстиції, підвівся, уклонився президентові та прем’єр-міністру й покинув залу. Тиша урвалася несподіваним гуркотом відсунутого стільця, міністр культури підвівся й оголосив твердим і ясним голосом, Прийміть і мою відставку, Але, сподіваюся, ви мені не скажете, як щойно сказав ваш друг, у хвилину похвальної відвертості, що ви подумаєте, чи не проголосувати вам чистим бюлетенем на наступних виборах, спробував іронічно кинути керівник уряду, Не думаю, що це знадобиться, я вже подумав по інше, Про що саме, Про те, що я вам сказав, більше ні про що, Прошу вас покинути залу, Я це й робив, пане прем’єр-міністр, якщо трохи затримався, то тільки щоб попрощатися. Двері відчинилися й зачинилися, біля столу залишилися два порожніх стільці. Ну що ж це таке, ми ще не очуняли від першого ляпаса, вигукнув президент республіки, а вже одержали другий, Ляпаси звична