Артур Чарльз Кларк - 3001: Остання одіссея, Артур Чарльз Кларк

прямим продовженням «2001», так і ця книга не є лінійним продовженням «2010». Їх усіх слід вважати варіаціями на ту саму тему, що об’єднує багато одних і тих самих персонажів, але не обов’язково описує один всесвіт». Якщо вам згодиться хороша аналогія з іншого виду мистецтва, послухайте, що Рахманінов і Ендрю Ллойд Вебер зробили зі жменькою одних і тих самих нот Паганіні.

Тож ця «Остання одіссея» відкинула немало елементів своїх попередників, але розглянула інші — сподіваюся, важливіші — детальніше. І якщо читачі раніших книжок почуватимуться дезорієнтованими через такі трансмутації, сподіваюся, що зможу переконати їх не надсилати мені сердитих та осудливих листів, адаптувавши одну з люб’язніших фраз одного президента США: «Це ж вигадка, дурнику!»

І це все моя власна вигадка, якщо ви не помітили. Хоч мені й дуже подобаються наші спільні проєкти з Джентрі Лі[7], Майклом Кубе-Макдавелом та покійним Майком Маквеєм — і я не вагаючись знову подзвоню найкращим фахівцям у цій справі, якщо в майбутньому трапляться проєкти, надто великі для мене самого — але ця конкретна «Одіссея» мусила бути сольним виступом.

Тож кожне слово тут моє. Ну, майже кожне — мушу зізнатися, що знайшов професора Тіруньянанасампантамурті (розділ 35) в телефонному довіднику Коломбо; сподіваюся, що теперішній власник цього імені не заперечуватиме проти такого запозичення. Також я позичив дещо з чудового Оксфордського словника англійської мови. І що б ви думали — на мою втіху і подив, я налічив не менше ніж 66 прикладів використання слів, узятих з моїх власних книжок!

Любий Словничку, якщо знайдеш будь-які годящі приклади на цих сторінках — будь ласка, користуйся на здоров’я і надалі.

Я перепрошую за кількість скромних кахикань (десять чи скільки за останнім підрахунком) у цій Післямові, але речі, яких вони стосуються, здавалися надто важливими, щоб їх опускати.

Нарешті, хочу запевнити своїх численних друзів з-поміж буддистів, християн, індуїстів, юдеїв та мусуль­ман у тому, що я щиро радий, коли та релігія, яку видав вам Випадок, сприяла вашому душевному спокоєві (і часто, як тепер неохоче визнає західна медицина, ще й покращенню фізичного добробуту).

Певно, що краще бути не при здоровому розумі й щасливим, аніж при здоровому й нещасливим. Але найкраще мати й здоровий розум, і бути щасливим.

Чи зможуть наші нащадки досягти цієї мети — ось найбільший виклик майбутнього. Ба більше, тут може йтися якраз про те, чи матимемо ми майбутнє взагалі.

Артур Ч. Кларк

Коломбо, Шрі-Ланка

19 вересня 1996 року

Літературно-художнє видання

Кларк Артур

3001: Остання одіссея

Роман

Головний редактор С. І. Мозгова

Відповідальний за випуск О. В. Приходченко

Редактор О. В. Телемко

Художній редактор В. О. Трубчанінов

Технічний редактор В. Г. Євлахов

Коректор Ю. С. Любавська

Підписано до друку 29.01.2021. Формат 84х108/32.

Друк офсетний. Гарнітура «Newton». Ум. друк. арк. 13,44.

Наклад 2500 пр. Зам. № .

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 24

E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано з готових діапозитивів на ПП «ЮНІСОФТ»

Свідоцтво ДК №3461 від 14.04.2009 р. www.unisoft.ua

61036, м. Харків, вул. Морозова, 13Б

Три мільйони років тому людство, яке ще й не було людством, стало об’єктом експериментів невідомої могутньої цивілізації. Австралопітека на ім’я Задивлений на Місяць обрав загадковий прибулець — прозора прямокутна плита, що спалахнула вночі яскравими символами і навчила майбутніх людей перших думок… 2001 року на Місяці земляни відкопали з глибини моноліт неймовірних розмірів та ідеальної форми. Під променями Сонця спрацювала сигналізація, яка повідомила невідомим володарям Галактики: люди зробили перший крок. Та куди він приведе, нікому не відомо…

Через дев’ять років після загадкового зникнення космонавта Девіда Боумена радянсько-американський екіпаж на космічному кораблі «Леонов» вирушає в експедицію на Юпітер, щоб розгадати таємницю залишеного на орбіті «Діскавері». Дорогою їх випереджає китайський космічний корабель «Цянь», який відкрив життя на Європі, хоч і поплатився за це знищенням. Екіпаж «Леонова» намагається відновити «Діскавері», але невдовзі їм знову доведеться покинути корабель…

Гейвудові Флойду 103 роки. Він мешкає на орбіті. Після останніх подій космічний світ змінився до невпізнаваності. Незмінне одне: через попередження інопланетної цивілізації жоден не ризикує висадитися на Європі, супутнику Юпітера-Люцифера.

Під час дослідження комети Галлея Флойд отримує тривожне повідомлення: корабель «Ґалексі» зробив вимушену посадку на Європі. На борту судна — онук Флойда. Гейвуд розуміє: якщо ніхто не врятує команду, то загибель чекає на все людство. Бо ті, що зробили так з Юпітером, не попереджатимуть двічі.

Примечания

1

Конструкція тенсегриті (англ. tensegrity від tensional integrity — поєднання через натягування) складається з системи трубок (стискають) і тросів (розтягують). (Прим. перекл.)

2

Як відомо кожному фанатові «Стар Трека», космічний корабель «Ентер­прайз» використовує «пом’якшувачі інерції», щоб упоратися з цією конкретною проблемою. Коли технічного радника серіалу спитали, як ті пом’якшувачі працюють, він дав єдину можливу відповідь: «Дуже добре, дякую». (Див. «Фізика “Стар Трека”» Лоуренса Краусса, видавництво «Гарпер Коллінз», 1996 рік.) (Тут і далі прим. авт.)

3

Однак у згаданій вище «Фізиці “Стар Трека”» наведена діаметрально протилежна думка.

4

Пошук чужинських артефактів у Сонячній системі має бути абсолютно законним напрямом науки («екзоархеології»?) На жаль, його сильно дискредитували заяви про те, що такі знахідки вже були і що звістки про це навмисно приглушило НАСА! Неймовірно, що хтось може повірити в таку нісенітницю: набагато ймовірніше, що космічне управління навмисне вироблятиме фальшиві позаземні артефакти — щоб розв’язати бюджетні проблеми! (Вам слово, керівники НАСА…)

5

У Шеппертоні, знищеному марсіянами в найдраматичнішій сцені Веллзового шедевра «Війна світів».

6

Що виконали «гравітаційний маневр», пролетівши близько до Юпітера — так само, як і «Діскавері» в книжковій версії «2001».

7

За неймовірним збігом, Джентрі був головним інженером у проєктах «Галілео» і «Вікінг» (див. вступ до роману «Рама II»). Це не його провина, що антена «Галілео» не розкрилася…