Грегорі Девід Робертс - Тінь гори

— Але я маю заздалегідь тебе попередити,— застерегла вона.— Я схиляюся до детермінізму, тож я готова закасати рукави, якщо ти на боці свободи волі.

— Так, пані.

— І я не притримую своїх ударів,— додала вона,— Навіть коли справа йде про філософію.

— Так, пані.

Ми помили руки над раковиною у відритій кухні, а потім сіли за довгим столом з лівого боку величезної кімнати. Жінка в сальвар-камізі миттю подала нам по мисці м’яса з запашною підливою.

— Молодики, спробуйте баранини,— запропонувала вона, використавши цей момент, щоб ущипнути Фарзада за щоку.— Ти поганий, поганий хлопчисько!

— Ти навіть не знаєш, що я зробив! — обурився Фарзад.

— Мені цього і знати не потрібно,— твердила жінка, знову щипаючи його за щоку.— Ти завжди залишаєшся поганим, поганим хлопчиськом, хай що робиш. Навіть коли ти робиш щось хороше, то все одно поганий, еге ж?

— І нахабний,— додав я.

— Ой, я боюся навіть починати про його нахабність,— погодилась Анагіта.

— Дякую, Ліне,— пробубонів Фарзад.

— Та нема за що.

Жінка в сальварі залишила ще одного синця на щоці Фарзада.

— Ти нахабний, нахабний, нахабний хлопчисько.

— Це — тітонька Загіра,— представив її Фарзад, потираючи нащипане обличчя.— Мама Алі.

— Якщо ти любиш винятково вегетаріанські страви,— радісно запропонувала інша жінка, одягнена у блакитне сарі,— тобі може сподобатися наш дал-роті[58]. Все свіже. Щойно приготовлене.

Вона поставила на стіл дві невеличкі миски долу шафранового кольору і розгорнула серветку зі щойно приготовленими роті.

— Їж! Їж! — веліла вона.— Не соромся.

— Це — тітонька Джая,— сценічно прошепотів Фарзад.— Між тітонькою Загірою та тітонькою Джаєю існує змагання на звання найкращого кухаря, а мама туди не втручається. Нам потрібно буди дипломатичними. Я почну з баранини, а ти спробуй дал, згода?

Ми підсунули миски з їжею ближче й почали їсти. Усе було дуже смачно, і я жадібно запихався. Двоє жінок обмінялися поглядами, задоволені кінцевим результатом, і приєдналися до нас.

До нас також приєдналися декілька дорослих і дітей. Одні прийшли з кімнати на нижньому поверсі, доки інші спустилися зі взаємопов’язаних місточків, щоб постояти біля нас або присісти трохи далі за столом.

Поки Фарзад запихався куснем баранини з приправленою підливою, Анагіта підійшла ззаду й ляснула його по потилиці, так само швидко й неочікувано, як сам Блискавичний Диліп. Усі діти біля нас почали сміятися й хихотіти.

— Ой! Мамо! Чого ти так?

— Ти мав би камінці їсти! — заявила вона, розмахуючи перед ним руками.— Камінці з тих канав, у яких тебе шукав батько, замість того... замість смачної баранини.

— Дал також дуже смачний, правда ж? — запитала мене тітонька Джая.

— О так,— миттю погодивсь я.

— Твій нещасний батько провів усю ніч у тих проклятих канавах.

— Дорогенька матусю, досить уже про канави,— пролепетав батько Фарзада.— Дай хлопчині можливість пояснити.

— Вчора вночі я був у клубі «Драм Біт»,— почав Фарзад.

— О! Яку вони грали музику? — запитала гарненька дівчина років сімнадцятьох. Вона сиділа трохи далі за столом і нахилилася вперед, щоб привернути увагу Фарзада.

— Це — кузина Каріна, дочка тітоньки Джаї,— представив Фарзад, навіть не поглянувши на неї.— Каріно, це — Лін.

— Привіт,— сказала вона, скромно посміхаючись.

— Привіт,— відповів я.

Закінчивши миску овочів, я акуратно її відставив. Тітонька Загіра відразу ж поставила переді мною миску баранини, настільки близько до краю, що вона мало не впала мені на ноги. Я схопив миску обіруч.

— Дякую.

— Добра баранина,— зізналася тітонька Загіра, підморгуючи мені.— Помічна від злості та всього такого.

— Злості. Так, пані. Дякую.

— Тож ти був у клубі «Драм Біт»,— тихо мовив Аршан,— про який я тебе попереджав багато разів, сину.

— Що за попередження? — запитала Анагіта, ляпаючи Фарзада по потилиці.

— Ой! Мамо! Та перестань уже, яар!

— Твої попередження йому дуже смакують! Він поглинає їх, наче солодощі! Ням, ням, ням! Я казала тобі, що оперантне зумовлення — це єдина річ, яка подіє на цього хлопця, але ти такий прихильник Штайнера! Я б сказала, що твого сина вчора добряче штайнернули, ти так не думаєш?

— Не певна, що ти можеш звинувачувати школу Штайнера,— втрутилася Джая.

— Справді,— погодилася Загіра.— Методологія досить обґрунтована, на? Мій Сулейман лише вчора ввечері заявляв...

— І доки ти був у нічному клубі...— терпляче продовжував запитувати Аршан.

— Ну,— сказав Фарзад, схвильовано поглядаючи на руку матері.— Там була ця вечірка, і ми...

— А вони ставили якісь нові танці? — запитала Каріна.— Вони крутили музику з нового фільму Мітхуна[59]?

— Я можу дістати тобі цю музику вже по обіді,— недбало відповів їй Алі, забираючи у Фарзада шматок його хліба та відкушуючи.— Будь-які пісні. Навіть ті, яких ще немає у прокаті.

— Ого! — зітхнула дівчина.

— І доки ти був у цьому клубі...— рішуче продовжував запитувати Аршан.

— І доки ти був у цьому клубі школи Штайнера,— втрутилась Анагіта, піднімаючи руку,— вільний, як птаха, твій батько прочісував канави!

— Ні,— мовив Аршан. Його терпіння було на межі.— Я абсолютно впевнений, що канави були пізніше, золотко. То що ж такого сталось у клубі, що ти опинився у в’язниці?

— Я... я не певен,— мовив Фарзад, насупивши брови.— Я перебрав. Це я можу визнати. І там була сварка, коли з’явилися копи, щоб закрити клуб. Наступної миті я вже лежав на підлозі. Думаю, що впав. А потім один з копів врізав мені по голові, якраз туди, куди ти мене б’єш, мамо, і я знепритомнів. Я отямився в поліцейському джипі, далі мене посадили за ґрати, без телефонного дзвінка і без вашого дозволу. Хтось із працівників зателефонував до компанії, а вони знайшли Ліна, й він приїхав і витягнув мене. Він урятував мою шкуру. Так і знайте.

— Це все? — запитала мати Фарзада. На її обличчі відбилося презирство.— Це і є твоя велика пригода?

— Я не казав, що це була велика пригода! — запротестував Фарзад, але його мати вже зникла, прямуючи до кухні.

— Дякую, Ліне, за те, що привів нашого хлопчика додому,— сказав Аршан. Його голова на мить опустилася на моє плече.

Він знову повернувся до Фарзада.

— Тож дозволь мені прояснити. Поліцейський врізав тобі по голові, поки ти лежав на підлозі. Ударив настільки сильно,