Іоанна Ягелло - Тирамісу з полуницями

ніж тіло, хочемо позбутися домінування тіла, і чудово розуміємо, що анорексія — це не хвороба. У різних релігіях йдеться про потребу очищення тіла. От, приміром, піст. Адже його вигадали якраз для того, щоб дух міг піднятися вище. Коли ми постимо, то позбуваємося всього земного, зате зосереджуємося на духовному. Мені дуже хотілося б улаштувати собі кількаденне голодування, але вдома це зробити неможливо. От якби мати кудись поїхала, інакше вона нізащо не дозволить. Вона дедалі пильніше за мною стежить, а якщо я взагалі перестану їсти, то влаштує справжній скандал. А я б хотіла відчути себе абсолютно чистою й порожньою. Хочу звільнитися від потреб тіла.

* * *

Лінка домовилася піти з Каською на каву. Останнім часом дівчата рідко бачилися, і вона скучила. Крім того, їй хотілося розпитати сестру про її досвід із гінекологом. І от тепер дівчата сиділи в «Оксамиті». Лінка любила цю кав'ярню, поділену на маленькі зальчики, де можна було спокійно побалакати, не боячись, що хтось підслуховуватиме твою розмову. Проте навіть сьогодні, перед зустріччю, Лінка почувалася незручно, хоч Каська й була їй сестрою. Лінка подумала, що табу, які стосуються тіла й сексу, дуже сильні. Люди соромляться поговорити про це навіть з найближчими: з батьками, братом чи сестрою. То й не дивно, що потім роблять дурниці. Якби в школі й у сім'ї про секс можна було розпитати, усе виглядало б набагато простіше.

— Ага... я теж про таблетки думала, — зізналася Каська. — Пішла до гінеколога. Тобто, це мама до нього відправила. Батьки про мене турбуються, і мама сказала: «Тобі вже шістнадцять, час відвідати гінеколога». Ми пішли разом, але мама до кабінету не заходила. Я страшенно хвилювалася, що вона довідається, але не могла нічого вдіяти, бо якби я відмовилася піти, то вона б здогадалася. Звісно, що вона не знає... ну, сама розумієш.

— Розумію. Я теж матері нічого не казала, бо занадто це... Вона б точно розлютилася.

— Ага. Я ввійшла до кабінету, і ця лікарка мене відразу спитала, чи я живу статевим життям. Довелося зізнатися. Але вона більше нічого не казала. Оглянула мене, сказала, що все гаразд. І нічого не розпитувала про те, як ми застерігаємося чи щось таке... А коли я делікатно запитала про таблетки, вона розсердилася. Сказала, що таблетки не для таких малоліток, що мій організм розвивається і чи знаю я, що так можна залишитися безплідною.

— Хіба від таблеток можна стати безплідною?

— Гадки не маю. Так чи сяк, а розмова не склалася. Я звідти вийшла й подумала, що, на щастя, існують презервативи, які скрізь можна без проблем купити. І що більше я до цієї дурної баби не піду. Кажуть, гінекологи-чоловіки кращі.

— Цікаво. Мені здавалося, що жінка має краще жінку розуміти.

— Отож. Я теж не можу цього втямити. Але, може, тобі пощастить більше. А може, наважишся й поговориш із мамою? Бо я не знаю, чи ти взагалі зможеш піти сама до такого лікаря, ти ж неповнолітня. Може, якби твоя мама знала, то й сама б воліла, щоб ти приймала таблетки, про всяк випадок...

— Ні, мабуть, що ні... Я так не думаю, — засумнівалася Лінка. — Вона не зрозуміє, що ми кохаємо одне одного.

— Ну, дійсно, вони цього не розуміють. Забули, що й самі були молодими. Воно й правда, що як зізнаєшся, то все може обернутися проти тебе, ще стежитиме за тобою і таке інше... — Каська зітхнула. — Я мамі нічого не розповідаю. Крім того, у мене інша проблема. Я маю на увазі дитбудинок. Усе, що в мені не таке, як вони собі уявляють, батьки звалюють на виховання в дитбудинку. Якби вони довідалися, що ми кохаємося з Міхалом, то відразу б сказали, що я розпусна, бо всі дитбудинківці розпусні. Якби я курила чи пила, було б те саме. Так, наче я не звичайна дівчина, яка, — на їхню думку — звісно, може помилитися й наробити Дурниць. А я завжди залишатимусь дівчинкою з дитбудинку, і з будь-якого приводу зчиниться рейвах. Пам'ятаю, як вони застукали мене із сигаретою.

— Але ж ти не куриш.

— Не курю, я просто хотіла спробувати, була в компанії. І відразу почалося, мовляв дитбудинок, важкий підліток. Я вже сили не маю це все вислуховувати.

— Я й не думала, що все так погано.

— Ні, не погано, що ти. Просто, коли я на мить перетворююся на нечемну дівчинку, мама панікує. Мабуть, її подружки налякали, що коли вона візьме собі байстрючку з дитбудинку, то вона точно виросте наркоманкою й шльондрою, яка врешті її вб'є чи щось таке. Ти ж знаєш, які люди бувають. А як справи у Натки? — Каська змінила тему.

— Не знаю. Ми трохи посварилися.

— Ой, вічно ви сваритеся. У гімназії теж так було.

— Вона якась дуже нервова зробилася. Накинулася на мене, мовляв, я занадто через неї хвилююся.

— А чого ти так хвилюєшся?

— Як на мене, вона перемудрила зі своїми дієтами.

— Ти ж знаєш, яка Наталія. Коли щось собі втелющить у голову, то її ніхто не переконає від чогось відмовитися. Мабуть, вирішила мати фігуру топ-моделі.

— Швидше скелета. Я просто непокоюся. Розумієш, вони розсталися з Марціном, її батьки розлучаються...

— Ну, але ж вони в неї є, обоє. Подумай, якби з нею діялося щось погане, то її мама точно б це помітила.

— Може, ти й права... Адже вона бачить її щодня, живуть же разом.

— Краще не переймайся так, а подзвони до неї й переконаєшся, чи все в неї гаразд.

«А взагалі, — подумала Лінка, — цікаво, чи є якісь нові коменти до моєї статті про анорексію». Їй кортіло ще трохи розвинути цю тему, але не тепер. Перед поїздкою було ще багато шкільних справ, доведеться виправити кілька семестрових оцінок і підготувати купу фотографій.

Останнім часом їм досить часто показували, як користуватися фотошопом і, щоб отримати залік, треба було обробити кільканадцять фотографій так, як вимагав учитель. Лійка не любила фотошоп. Вважала, що набагато важливіше навчитися фотографувати так, щоб знімок відразу був якісним. Обробка здавалася їй шахрайством, хіба що йшлося про ледь помітні виправлення. З іншого боку вона усвідомлювала, що мусить цього навчитися. Досі Лінка ще нічого не зробила, отож перед нею був напружений тиждень. Крім того,