Олена Гриб - "Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб

– Звичайно. У в’язницях Онікса-3 щиросердне зізнання вибити неважко. Можете не хвилюватись: справа закрита і не відкриється ніколи.

– Якщо спливе стаття… Не мені нагадувати, що це стане катастрофою для всієї системи.

– Ми працюємо.

– Працюйте краще! Хіба так складно відшукати записи, які не надто й приховували?! Час минає!

– Не турбуйтеся даремно. За п’ять років це вже не матиме значення.

– Все має значення! На кону репутація Онікса!

– І неймовірні гроші. Тільки не кажіть, що працюєте на благо суспільства. Цей проєкт зробить вас найбагатшою людиною в системі.

– Або з’явиться стаття і третина уряду піде під міжгалактичний суд. Землю рийте, але підчистіть усе! Помилки неприпустимі! Коли запахне смаленим, знадобляться цапи-відбувайла. Навряд чи хтось із міністрів погодиться на цю роль.

Звук зник, і я не відразу зрозуміла, що причина цього – не технічні несправності, а ледь прикрита піною Амбер Міллс, яка занудьгувала у ванній кімнаті. Дівчина запхала навушник у вухо, і мені довелося відступити.

– Про що вони, Еле? Що за проєкт?

Метт вилаявся і вихопив у неї навушник.

– Пташечко, я ж просив не лізти в це! – гаркнув зло.

– Еле, ти стежиш за Антесом для себе?

«За два тижні до тебе дійшло, крихітко», – посміхнулась я, все ще роздратована неможливістю підслухати далеку розмову.

– Амбер, у твоїх інтересах забути цей вечір.

Дівчина відсахнулася, налякана несподіваною люттю в тоні співрозмовника. Таким вона Іліаса Метта ніколи не бачила.

І я не бачила.

– Мені піти?

Він подав їй рушник і навіть провів до дверей.

– Ти ж будеш розумницею?

– Я нічого не чула, Еле. – Амбер вийшла в коридор босоніж, залишаючи на підлозі мокрі сліди. – Якщо тебе зловлять, скинеш усе на мене, так? Я крутилася навколо Антеса, не ти… За що ти так зі мною? Що я тобі зробила?!

– Ти нічого не чула, пташечко.

Мені здалось, якби вона продовжила розмову, то потрапила б у дезінтегратор із синцями на шиї. Але Амбер була кмітливою. Вона пішла до своєї квартири і ридала без зупинки майже годину. Ну а Метт грав у «Підкорювачів стихії» з такою нерозсудливістю, що на десятому рівні його героя зжерли лайси-людожери.