Аманді Хоуп - Нескорена імператриця. Протистояння, Аманді Хоуп

Глава 46

- Тепер продовжимо веселитися! - виголосив імператор. – Ми здобули перемогу, за це варто випити!

«Божевільний!» - подумав герцог Лабонт, повертаючись на своє місце.

Він обернувся і натрапив під уважний погляд пані Белтрам.

Досада охопила його серце. Вона стала ще далі від нього. Дівчина ясно заявила, що не потерпить поряд ніяких наложниць, що вже говорити про другу дружину.

Герцог усміхнувся, надсилаючи ніжний погляд дочці генерала. Вона навіть не зніяковіла у відповідь, як інші невинні дівчата. Ліннея дивилася прямо й насторожено, наче вивчала його, наче чекала від нього чогось.

Домінік Лабонт зрозумів, що якщо зараз він припуститься помилки, назавжди втратить її! Невимовне почуття тривоги охопило герцога.

- Пані! Ваша рука! - потривожила Ліннею служниця, і та отямилася від своїх думок.

Служниця намагалася хусткою перев'язати їй руку. Лише в цей момент вона з подивом помітила кров та рану на долоні.

- Яка я необережна! – заспокоїла прислугу. - Нічого страшного, це лише випадковість.

Прийом перейшов у неофіційну фазу. Заграли музиканти, у залі розливалося вино, і розмови ставали все гучнішими.

Дочки генерала було не до загальних веселощів, та вже складала нові підступні плани. Щоб не демонструвати пов'язку на правій руці, вона тримала чашу з вином у лівій.

Зненацька хтось штовхнув її, і червона рідина розлилася по столу. Улла швидко зреагувала і в одну мить витерла пляму, що утворилася. Ліна меланхолійно спостерігала за всім, вона здавалася, була глибоко в думках, ніби заблукала в темному лісі.

- Пані Белтрам! – почувся поруч ніжний голосок. - Дозвольте перервати ваше усамітнення.

Ліна навіть бровою не повела, хоч від одного звуку всередині все похололо. Вона повернула голову і холодно глянула на Елоїзу Морнар, що підсіла до неї.

Вона дивилася в ці мигдалеподібні з довгими віями очі, ніжні рум'яні щічки, наче пелюстки квітів персика, і ледве стримувала нестерпне бажання вбити їхню володарку.

- Я захотіла познайомитись з вами ближче! – щебетала, наче ранкова пташка пані Морнар. Вона окинула суперницю зневажливим поглядом, вирішивши, що їй не варто турбуватися. Адже з її видатною красою цій простусі ніяк не зрівнятися.

Якби вона почула хоч одну думку, що зараз відвідали голову Ліни, прийшла б у невимовний жах.

 - Багато чула про вашого батька, генерал така відома особистість. Давно хотіла познайомитись із вашою родиною. Імператор дуже цінує пана Белтрам, - продовжувала базікати колишня наложниця третього принца, не помічаючи, що її зустріли цілковитим мовчанням. - Хотіла дізнатися, як це битися на полі битви? Ви дівчина, мабуть, вам доводилося особливо тяжко?

Елоїза Морнар у своєму вдаванні перевершувала навіть диявола. Вона була щирою, усміхненою. Цей дружній тон будь-кого міг ввести в оману. Ліна колись наївно прийняла її поведінку за чисту монету та гірко поплатилася за це. Красуня вміло маніпулювала людьми, легко входячи до них у довіру.

Дивлячись на цю прекрасну фею, ніхто б і подумати не міг, що за чудовою зовнішністю ховається жорстоке серце шакала.

Ліннея не промовила жодного слова у відповідь, лише пильно дивилася в очі притворщиці.

Та ж вирішила, що її співрозмовниця недалека дівчина, яка втратила мову від її чарівності,та почувається неповноцінною поряд з такою красою. Тому не образилася на мовчання, а поблажливо продовжувала говорити.

- Нам з вами треба потоваришувати, ми скоро станемо однією сім'єю! – лестиво повідомила вона.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍