Вільям Фолкнер - Шум і лють, Вільям Фолкнер

до перукарні заходив він глянув на мене я пройшов далі й чекаю

я шукаю вас уже два чи й три дні

а що є розмова

є і то невідкладна

швидко двома порухами він скрутив цигарку запалив сірника об ніготь великого пальця

тут на вулиці незручно де б нам зустрітися для розмови

прийду в номер до вас ви ж у готелі

ні незручно й там знаєш отой міст через струмок за містом він

то на мосту

так гаразд

рівно о першій

добре

я відвернувся щоб іти геть

дякую

послухай

я зупинився озирнувся

чи все з нею гаразд

з виду він мов із бронзи вилитий у своїй сорочці барви хакі

чи я їй потрібен негайно що з нею

о першій поговоримо

вона чула як я сказав Ті-Пі щоб засідлав Принца о першій очей не зводить майже не їла вийшла слідком за мною

що ти намислив

нічого хіба не можна мені й проїхатись верхи

ти щось задумав що саме

не твоє діло повія шльондра

Ті-Пі вже подав Принца до задвіркового ґанку

Ні не треба я передумав пройдуся пішки

алеєю вийшов із воріт і звернув у провулок а далі побіг іще здаля побачив його на мосту стоїть ліктями сперся на поруччя кінь у лісі прив’язаний покосував на мене через плече а більше й не поглядав аж поки я вийшов на міст і став тримає в руках шмат кори одщипує маленькі шматочки й кидає через поруччя у воду

я прийшов сказати вам щоб ви їхали геть із міста

він непоквапно відламав шматочок кори прицільно кинув у воду й задивився як воно пливе

я сказав ви повинні виїхати з міста

він подивився на мене

це вона послала тебе до мене

я не батькові чи ще чиї слова переказую вам це мої слова я вам кажу

послухай-но не спіши гарячкувати я хочу знати чи нічого їй не сталося її там шпетили вдома правда

не ваш це клопіт

потім я почув як губи мої вимовили даю вам строку до хвилини коли зайде сонце щоб увечері вас уже не було в місті

він відламав ще трохи кори й кинув у воду а тоді поклав великий шмат кори на поруччя скрутив цигарку тими своїми двома спритними порухами й щиглем послав сірника за поруччя

а якщо я не поїду геть то що ти зробиш

уб’ю вас хоч я й здаюся вам хлопчаком

дим двома струменями з його ніздрів розділив йому обличчя надвоє

а скільки ж тобі років

мене аж затрясло а руки мої на поруччі і я подумав якщо перестану триматися ними то він збагне чому

даю вам строку до вечора

слухай друзяко забув як тебе звати Бенджі це ім’я дурника вашого а твоє ж як

Квентін

це губи мої вимовили а зовсім не я

даю вам строку до заходу сонця

обережно він зняв попіл з цигарки об поруччя зробив це поволі ретельно от ніби олівця підстругав а руки мої перестали тремтіти

послухай даремно хлопче ти береш це так близько до серця не ти ж за неї відповідаєш ну не я то був би в неї хтось інший

а чи була у вас коли-небудь сестра

ні не було але всі вони суки

я хотів уліпити йому долонею ляпаса погамувавши бажання вдарити кулаком та його рука так само швидко мою перехопила цигарка полетіла за поруччя тоді я замахнувся шуєю але й цю він упіймав коли цигарка ще й не торкнулася плеса стис обидві мої руки однією своєю а друга шасть під пахву піджака за його плечима сонце і десь там за сонячним сяйвом співає пташка дивимось один на одного а пташка співає тоді він випустив мої руки

глянь сюди

він зняв ту кору з поруччя й кинув у воду кора бульк під воду й виринула її течією підхопило його рука лежить на поруччі тримає недбало револьвер ми стоїмо чекаємо

влучиш у неї звідси

ні

кора пливе в лісі ніщо ані шелесне пташка знову проспівала вода жебонить ось він звів револьвер і зовсім не цілячись кора зникла а потім уламки її випливли віялом він іще влучив два шматочки завбільшки з долар срібний

мабуть досить

він відкрив барабан дмухнув у цівку ось розтав тонесенький димок він перезарядив три гнізда закрив барабан і простяг мені револьвер руків’ям до мене

навіщо я не маю наміру змагатись

він знадобиться тобі якщо судити з твоїх слів даю тобі цей бо ти переконався як добре він влучає

та йдіть ви до дідька зі своїм пістолем

я знову замахнувся він упіймав обидві мої руки та я ще довго силкувався його вдарити а тоді побачив його мов крізь кольорове скло чув як шумить моя кров та ось знову завидніло небо й гілля на його тлі й призахідне сонце в тому гіллі а він підтримує мене не дає впасти

ви вдарили мене

відповіді не розчув

що

так чи вже минулось

все гаразд пустіть

він пустив мене я притулився до поруччя

як самопочуття

облиште мене зі мною все гаразд

сам зможеш дійти додому

геть ідіть лишіть мене самого

краще б тобі не пішки йти а коня мого взяти

ні їдьте собі геть

а тоді почепиш вуздечки на сідло й пустиш і кінь сам повернеться до стайні

одчепіться ідіть геть дайте мені спокій

я сперся на поруччя задивився на воду чув як він відв’язав коня й поїхав геть а за хвильку я вже й не чув нічого крім води а потім ту пташину тоді зійшов з моста й сів спиною притулившись до дерева потім і потилицею і заплющив очі сонячна латка впала на мої повіки і я відсунувся трохи обкрутнувшись навколо стовбура знову проспівала пташка вода дзюрчить а тоді все ніби відкотилося десь геть від мене і я вже не відчував нічого почувався майже добре після всіх цих днів і ночей коли жимолость із пітьми накочувалася до моєї кімнати а я все намагався заснути майже добре хоча трохи перегодом я збагнув що зовсім він мене й не стукнув що він просто збрехав заради неї ж а