Віктор Суворов - Спецназ

до планів головного командування. Якщо виникають труднощі з постачанням цих підрозділів, то вони переключаються на тактику партизанської війни. Спільні дії повітряно-десантних дивізій і підрозділів спецназу зазвичай не плануються, хоча висадка великих сил в тилу ворога створює сприятливу ситуацію для дій усіх підрозділів спецназу.

Морською піхотою командує той же командир, який командує морським спецназом: кожен командир флоту має одну бригаду спецназу і бригаду (або полк) піхоти. Відповідно ці два утворення, призначені для операцій в тилу ворога, дуже тісно взаємодіють. Зазвичай, коли морська піхота висаджується на береговій лінії противника, її дії передують або супроводжують операції спецназу в тій же зоні. Групи морського спецназу при необхідності, звичайно, можуть діяти незалежно від морської піхоти, особливо, коли операції передбачаються у віддалених областях, що вимагають спеціальних навичок виживання чи маскування.

Існують дві сукупності обставин, при яких вищі штаби організують пряму взаємодію між усіма підрозділами, що діють у тилу ворога. Перша - коли тільки комбінована атака забезпечує можливість знищення або захоплення об'єкта, а друга - коли радянські підрозділи в тилу противника несуть великі втрати, і радянське командування вирішує створити імпровізовані групи з решти пошарпаних підрозділів.

В процесі просування групи спецназу, як і слід було очікувати, дуже тісно взаємодіють з передовими частинами.

Радянське просування - раптовий прорив оборони противника в декількох місцях і швидкий рух вперед мас військ, підтримуваний відповідною кількістю літаків і вертольотів, завжди координується з одночасним ударом по тилах супротивника силами спецназу, повітряно-десантних військ і морської піхоти.

В інших арміях використовуються різні критерії для оцінки успіхів командира, наприклад, який відсоток сил противника знищений його військами. У Радянській Армії це має другорядну важливість, а може і не мати значення взагалі, оскільки про здібності командира судять тільки за одним критерієм: за швидкістю просування його військ.

Зробити мірою командирських здібностей швидкість просування є не такою вже і дурістю, як може здатися з першого погляду. Керівним принципом для всіх командирів є: пошук, виявлення і використання слабких місць оборони противника. Це вимагає, щоб командувач обійшов противника з флангів, уникаючи непотрібної перестрілки. Це також змушує командувачів використовувати теоретично непрохідні області для впровадження в тил противника, замість довбання об його оборону.

Щоб виявити слабкі місця противника командувач посилає вперед розвідувальні групи і передові підрозділи, які він створив для посилення руху. Кожен командир полку, дивізії, армії і, в деяких випадках, фронтом формує свій власний передовий загін. У полку цей загін зазвичай включає мотострілецьку роту зі взводом танків (або танкову роту з мотострілецьким взводом), батарею самохідних гаубиць, взвод протиповітряної оборони, протитанковий взвод та підрозділи саперів та хімічної служби. У дивізії він може складатися з мотострілецького або танкового батальйону з танковою або мотострілецької ротою у вигляді приданого підрозділу, артилерійського батальйону, протиповітряної і протитанкової батарей, роти саперів та деяких підрозділів забезпечення. В армії обсяги, відповідно, більші: два або три мотострілецьких батальйони, один або два танкові батальйони, два або три артилерійські батальйони, батальйон багатодульних ракетних установок, кілька протиповітряних батарей, протитанковий батальйон, саперні війська і війська хімічного захисту. Коли фронт створює свій передовий загін, він буде складатися з декількох полків, в основному танкових. Успіх кожного генерала (тобто швидкість просування) визначається швидкістю його кращих підрозділів. На практиці це означає, що він визначається діями передових загонів, які надсилаються в бій. Таким чином, кожен генерал створює свої кращі підрозділи для цього ключового загону, призначає командирами своїх кращих офіцерів, і надає в їх розпорядження велику частку свого поповнення. Все це дозволяє включити передовий загін у концентрацію зусиль головних сил.

Дуже часто трапляється, що досить високопоставлені генерали призначаються командирами порівняно невеликих загонів. Наприклад, передовим загоном 3-ї Гвардійської танкової армії в Празькій операції командував генерал І.Г. Зіберов, начальника штабу. (Цей загін складався з 69-ї механізованої бригади, 16-ї бригади самохідних гармат, 50-го мотострілецького полку і 253-ї окремої штрафної роти).

Кожен передовий загін, безумовно, дуже вразливий. Давайте уявимо, що відбудеться в перший день війни в Європі, коли в деяких місцях основною масою радянських військ пробиті дуже невеликі пролами в обороні військ Заходу. Використовуючи переваги цих проламів, і інші сприятливі умови - грубі помилки противника, незайняті сектори і так далі - близько сотні передових загонів полків, близько двадцяти п'яти сильніших передових загонів дивізій і близько восьми і навіть більше ще більш потужних передових загонів армій просочаться в тил військ НАТО. Ніхто з них не залучений в бій. Вони абсолютно не турбуються про свої тили чи фланги. Вони просто рвуться вперед, не озираючись назад.

Це дуже схоже на Вісло-Одерську операцію в 1945 році, напередодні якої маршал Г.К. Жуков зібрав усіх шістдесят сім командирів передових загонів і зажадав від кожного тільки одне: 100 кілометрів просування вперед у перший день операції. Сто кілометрів незалежно від того, як діють головні сили, і незалежно від того, чи досягли успіху головні сили в зламі оборони противника. Кожен командир, який просувався на сто кілометрів за перший день або в середньому на сімдесят кілометрів за день у перші чотири дні отримував найвищу нагороду - Золоту Зірку Героя Радянського Союзу. Кожен у загоні отримував орден, а з усіх, які відбувають покарання (кожен передовий загін має у своєму складі від роти до батальйону таких людей, що їдуть на броні танків) - знімалися всі звинувачення.

Кажіть що завгодно про нестачу ініціативи в радянських солдатів і офіцерів. Просто уявіть, що людині з штрафного батальйону дали наступне завдання: якщо ти зможеш, не втягуючись у бій, обійти противника з флангу і просуватися вперед, ми знімемо з тебе всі твої злочини. Ув’яжешся в бій - і ти не тільки проллєш свою кров, ти помреш тим же злочинцем.

Дії радянських передових загонів нічим не обмежені. «Операції передових загонів повинні бути самостійними і не обмежуватися розділовими лініями» - каже Радянська Військова Енциклопедія. Той факт, що передові загони можуть бути відрізані від головних сил, їх анітрохи не турбує. Наприклад, під час наступу в Маньчжурії в 1945 році 6-а гвардійська танкова армія швидко просувалася вперед до океану, перетинаючи пустелю, зовсім неприступні хребти Хінгану і рисові поля, пройшовши 810 кілометрів за дванадцять днів. Але попереду неї йшли постійно діючі передові загони, які стрімко рухалися за 150 - 200 кілометрів попереду головних сил. Коли командувач фронту дізнався про цей ривок вперед (зовсім без охорони частин, які насправді не мали ніякої підтримки транспортом), він не тільки не наказав цим частинам уповільнити рух, а навпаки, вимагав від них ще більше підвищити