Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » "Володар Всесвіту", Микола Олександрович Дашкієв 📚 - Українською

Микола Олександрович Дашкієв - "Володар Всесвіту", Микола Олександрович Дашкієв

266
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку ""Володар Всесвіту"" автора Микола Олександрович Дашкієв. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 55
Перейти на сторінку:

— Містер Паркер?!. Що?!. Що таке?.. — Харвуд підскочив до нього, розв'язав і допоміг стати на ноги. — То хоч скажіть: хто посмів?!

— Ох… ох… — Паркер хитався з боку на бік. — Китаєць… Клятий китаєць…

— Який китаєць? — вигукнув Харвуд, надавши голосові неймовірного обурення. — Чен?!. То цього мерзотника зараз повісять! Зачекайте хвилинку, я накажу.

— Ні, ні! — Паркер вчепився за його рукав. — Я не відпущу вас ані на крок!.. І негайно, — ви чуєте: негайно! — Їдьмо звідси! Інакше, я пориваю з вами всякі стосунки!.. Ох… ох… Та дайте ж мені води, зрештою!

— Прошу, містер Паркер!.. Я дуже, дуже завинив перед вами… Зараз ми проведемо дослід. Джонсон привіз чорношкірих.

Вікна цієї кімнати виходили в парк, але постріли, хоч і дуже приглушені, долітали й сюди, тому Харвуд говорив безупинно:

— Так, привіз чорношкірих. Дуже хороша партія: свіжі, ще не виснажені. Сподіваюсь, ви будете задоволені з результату.

— Який дослід?! Які результати?! — Паркер сердито гримнув кулаком по плексигласовій шибці. — Через десять хвилин зайде сонце!.. Ми виїдемо негайно, і це буде випробуванням вашого «випромінювача». Якщо ми доберемося до Сінгапура живими й здоровими, я негайно ж підпишу угоду. В противному разі — вона вам уже не придасться.

— Гаразд!

Харвуд підійшов до телефона, натиснув кнопку:

— Джонсона!.. Немає?.. Скажіть, щоб кінчав справу і негайно йшов сюди… Так.

Незабаром стрілянина вщухла. А через кілька хвилин до кімнати зайшов Джонсон. Уже з його усміхненого пітного обличчя Харвуд зрозумів: спіймані!

Хижою хвилею залило йому груди: а, зачекайте! По краплинці висотати кров, розтягнути муки на незчисленну кількість секунд, зробити так, щоб сама смерть здавалася б щастям, — ось на що здатний він!.. Шкода — обмаль часу. Та все одно він не дасть їм швидкого кінця. Хай сама свідомість стане для них найгіршим катом, з невблаганною чіткістю відраховуючи, скільки ще зосталося дихати чистим повітрям!

— Містер Джонсон, прошу, розважте містера Паркера. Я повернуся через п'ять хвилин.

Не чекаючи заперечень мільйонера, Харвуд вибіг У двір.

— Де вони?

Вартовий показав убік, на караульне приміщення. Харвуд вбіг туди і спинився на порозі.

— А де китаєць? Китайця не було.


* * *

Не легка то справа — шукати правильного шляху в лабіринті переходів, та ще й підбираючи ключа до кожних із дверей.

Майже годину добирався Щеглов і Петерсон до другого корпусу, — а їм же допомогло те, що Джек упізнав ту частину підземелля, якою вів його колись помічник Харвуда.

Щеглов уже почав турбуватися: слід було б навідатися до Блеквела. Але хотілося кінчити справу одним махом. Та й мета, здавалось, була вже близькою.

Тільки де ж ті замасковані двері?.. Блеквел повідомив про основні орієнтири: вузький коридор веде до великої майстерні. У стіні проти фрезерного верстата… Ось і верстат. Але нема навіть натяку на двері. Про всяк випадок Щеглов перепробував усі ультразвукові свищики. Жодного результату. То, значить, треба обмацати всю стіну.

— Є! — вигукнув Петерсон. — Дивіться: ось якісь коліщата з цифрами!.. Може, це…

Але він не встиг докінчити. Лунко відбиваючись од склепіння, заторохтіли автоматні постріли. Зовсім близько розірвалася граната, потім ще кілька.

І зразу ж у очі Щеглова й Петерсона вдарило щось нестерпно болюче, у легені вдерлося задушливе, дряпуче, — як вата, посилана склом. Вони ще одстрілювалися, але вже не бачили й не чули нічого, їх схопили голими руками.

І ось тепер вони стоять, прив'язані до опор головного інтегратора, а Харвуд походжає собі, вимахуючи стеком. — Ну, містер Чеклофф, попрощаємось. Ви програли гру. Рівно через… — він позирнув на годинник. — Рівно через п'ятдесят три хвилини, тобто о вісімнадцять тридцять, оцей інтегратор злетить у повітря разом з вами. Вагнер не збрехав: інтегратор заміновано. Але я дещо змінив схему вмикання фугасів. Вони вмикаються з певного пункту без жодних дитячих свищиків… Ви, мабуть мріяли стерти з лиця землі мій Грінхауз. Сьогодні ваша мрія здійсниться… Отже, прощайте і в лічені хвилини вашого життя думайте про мій чудесний «випромінювач», якого, на жаль, вам так і не вдалося побачити… Запевняю: тепер вас не врятує ніхто і ніщо!

Він підійшов до Петерсона, хльоснув його щосили стеком по обличчю, плюнув і вийшов. Клацнув замок. Щеглов перечекав якийсь час, а потім прошепотів:

— Вище голову, друже! Сьогодні увечері партизани почнуть штурм Грінхауза. Ми врятуємось.

Він не уточнив, що штурм призначено на двадцять три ноль-ноль.


* * *

— Джонсон, я виїжджаю до Сінгапура. Ви лишаєтесь за мене. А коли хочете, то… Може, поїдемо разом? Тільки на автомашині, бо в танку місця немає.

— Щось трапилось, містер Харвуд? — сполохався Джонсон. — Я з великою охотою… Але в машині… У них тепер гармати!..

— Доля людини в руцє господній! — лицемірно зітхнув Паркер. — Але навіщо вам, Генрі, містер Джонсон?.. Щоб закупити обладнання, про яке я говорив?.. Ат, пусте!.. Впораєтесь самі. Хай лишається тут. Хай лишається.

Харвуд добре зрозумів, що означають єлейні інтонації голосу Паркера: Джонсон мусить загинути разом з Грінхаузом. Що ж — може, так і треба: всякі свідки зайві.

— Та й справді. Я не врахував. Лишайтесь, Джонсон! Гуд бай!

— Гуд бай!.. — ошелешений начальник охорони постояв кілька секунд, а потім кинувся навздогін: — Містер Харвуд!.. Містер Харвуд!

У відповідь дзвінко хряпнули металеві двері в сусідній кімнаті.

І тоді Джонсон зрозумів, що його приречено на смерть. Йому пропонували життя — він одмовився. Хіба ж поїхав би Паркер уночі на Сінгапур, — навіть у танкові, — коли б існувала щонайменша небезпека?

Але з якого ж боку чекати нещастя?.. Партизани?.. Тоді треба негайно організувати оборону. Зібрати всіх у північній башті, — її стіни не проб'є жоден снаряд, Там кулемети, міномети… Да, а отой китаєць?.. Він може підкрастися кожну мить, вдарити ножем,

1 ... 45 46 47 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Володар Всесвіту", Микола Олександрович Дашкієв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги ""Володар Всесвіту", Микола Олександрович Дашкієв"