Чак Паланік - Чарівна ти

доки не прокинулася вранці свого останнього дня перебування в Непалі на їхньому спільному ліжку з посохлого моху й не усвідомила, що час повертатися до зовнішнього світу.

Того ж ранку Пенні мовчки поснідала кашею з грубо помелених змій. Спакувала нечисленні речі у зручний баранячий сечовий міхур. Пенні так довго день-у-день жила оголеною, що брючний костюм від Норми Камалі дарував дивні відчуття. Вона стала навколішки, поцілувала на прощання сплячу Бабу. І ще досвіт почала спускатися прямовисними скелями Евересту.

Зараз, сидячи на самоті у салоні приватного чартерного літака, вбрана з голови до ніг у стильного Версаче, Пенні сьорбала чай, який заварила з гілок та молока яка, принесених чаклункою. Вона перевірила електронну скриньку й дізналася, що суд щодо визнання прав на патенти призначено за кілька днів. Її перший крок у війні проти Макса — заперечити його ексклюзивні права на розробку продукції «Чарівна ти». Вона примусить його зійтися з нею віч-на-віч, вони стануть публічно змагатися в суді. Якщо вона програє — помре. Смерті вона не жахалася, одна надія — колись вона зіллється з Сивобородою Бабою у вічній насолоді.

А якщо вона, Пенні Гарриґан, виграє цю зухвалу битву? Якщо виграє, світ насправді звільниться від змови К. Лінуса Максвелла, а потім вона повернеться й стане жити, як стара чаклунка: відлюдно, у печері у скелі. Буде нескінченно вигадувати, як себе задовольнити, й навчатиме тих, хто потребуватиме її настанов.

Коли Пенні повернулася до свого таунхаусу в Верхньому Іст-Сайді, виявилося, що хулігани зіпсували вхідні двері з матовим склом. Яскраво-червоною фарбою з балончика величезними літерами хтось написав: «Нехай Пенні Гарриґан відсмокче у диявола!» Напис заплямував і вишуканий кам’яний фасад по обидва боки від дверей. Довгі патьоки фарби, мов у фільмах жахів, додавали певного ефекту. Опинившись на ґанку, Пенні побачила, що мармурові сходи захаращені набивними ляльками. Вони були завбільшки з пупса, і кожна взута в мініатюрні туфлі-човники від Сальваторе Феррагамо. Риси їхніх облич були прошиті і простьобані так, щоб якомога більше нагадувати обличчя Пенні. Завдяки акуратній вишивці у ляльок з’явилися теплі карі очі та рожеві пухкі губи. Жахливо було бачити, що всі ці ляльки були понівечені та наїжачені голками. Пенні охнула, здригнулася, похолола через усвідомлення того, що відбувається: це були ляльки вуду.

Серед зловісних артефактів купою були звалені тушки курчат, що вже розкладалися. Абияк вирвані горлянки і заплямоване кров’ю пір’я. Скляні пташині очі осудливо дивилися на Пенні. Їх вочевидь принесли в жертву на цьому ж ґанку. Поріг її будинку перетворився на вівтар несамовитої ненависті. У розбризканій крові залипли її давні месниці, чорні домашні мухи. Вони також кружляли над цурпалками обгорілих свічок.

Навколо неї з усіх боків лунали сирени пожарних машин. Небо затьмарила чорна хмара диму, від смороду вона закашлялася. Над головою злетіла ракета, немов вистрілили з військової гармати, залишаючи на небі невисоку дугу в бік Мідтауну. Ракета зникла за будівлями. Слідом пролунав приглушений вибух. Місто невідомо чому перетворилося на поле бою.

Пенні миттю згадала про Монік.

Її сусідка та найкраща подружка, напевно, була нагорі, коли будинок тримали в облозі. Занепокоєння витіснило з Пенні страх, вона швидко відштовхнула ногами жахливі елементи цього гротескного натюрморту. Вставила ключ у замок.

Усередині будинку під невисокими тонкими підборами черевиків від Кейт Спейд хрустіло бите скло. Вандали розтрощили кілька вікон. Їхнє знаряддя — каміння, огорнуте в папір з погрозами, — валялося тут же, в осколках. Дякувати Богові, що міцні решітки на вікнах з декоративної литої бронзи завадили нападникам проникнути в будинок.

Пенні поспіхом кинулася нагору, перестрибуючи через сходинку, й озвалася:

— Монік! Монік! З тобою все гаразд?

Вона пожежною сокирою зламала зачинені двері спальні своєї сусідки. Там Пенні знайшла свою колись вільну духом приятельку на глевкому матраці. Ледь живу. У кімнаті тхнуло слиною й зачерствілим печивом з чорницею. Пенні ніжно притиснула до грудей дівчину, піднесла до її потрісканих губ філіжанку з чаєм з лишайнику. Якби в продуктах «Чарівної ти» через зловживання не сіли батарейки, Монік давно померла б від виснаження та зневоднення. Колись нахабна дівчина насилу щось прошепотіла, коли Пенні змащувала її кволі руки та ноги бальзамом з орлиних залоз та рясного оленячого жиру.

Пенні з ложечки нагодувала скалічену дівчину бульйоном з яєць сивка та закислого мозку. Коли її пропаща подружка спробувала щось сказати, Пенні її зупинила:

— Не слід соромитися своєї жахливої деградації, — заспокоїла вона. — Ти стала жертвою примітивних задоволень, яким нетренована жінка не здатна протистояти.

Пенні віднесла свою зголоднілу сусідку, яка ні на що не реагувала, до кінозали та затишно влаштувала її слабке тіло в кріслі. Як і того разу, коли вони разом дивилися вручення нагород Кіноакадемії, Пенні приготувала попкорн і приправила його сіллю та маслом. З рук годувала Монік, повільно вкладаючи кульки між потрісканих губ дівчини, коли вони ввечері сіли разом дивитися випуск світових новин по «Сі-Ен-Ен».

Перед ними на сімдесятидвохдюймовому плазмовому телевізорі з високою якістю зображення розкривалася панорама глобальних заворушень. Війна та природні катаклізми вже не були топ-новинами. Усі негаразди затьмарив ефект від продукції «Чарівна ти». Дехто з чоловіків швидко прилаштувався до нових ролей у цьому світі, що раптом змінюється. Більшість — ні.

Серед перших були слизькі гульвіси. Самопроголошені інтимні тренери попереджали, що жінки, які стали жертвами продукції «Чарівна ти», будуть нещасними від звичайних інтриг живих сексуальних партнерів. Водночас будь-якому чоловікові, який опанує «Обертальний стрижень для релаксації» (продукт за номером 3447), ніколи не бракуватиме уваги слабкої статі. Підступна фраза для знайомства з жінками змінилася з: «Чи не бажаєш побачити мої гравюри?» на іншу. Для успішного знайомства майбутньому коханцю потрібно було лише згадати, що в нього є один із найрідкісніших продуктів «Чарівної ти». Будь-який робітник, який вправно користувався електричним дрилем або ланцюговою пилою, з легкістю міг користуватися «Батогом-гойдалкою» або «Тремтячим Змієм Кохання». Таким чином, робітники, що втратили роботу на будівництві, знаходили собі нові робочі місця — демонстрували пристрої Максвелла для інтимного догляду. У крамницях. Або працювали комівояжерами.

Камера «Сі-Ен-Ен» показала крупним планом демонстраційну залу в крамниці на П’ятій авеню. Торгівля йшла жваво — чемні продавці вмовляли жінок-покупців придбати продукцію. І не лише продукцію, вони ще продавали дороге гарантійне обслуговування. І, як пояснив кореспондент, фінансові схеми. Аналітики наполягали, що «ДейтаМайкроКом» заробляє величезні гроші на зарядних пристроях, які отримують покупці за допомогою своїх яскраво-рожевих платіжних карток. Будь-яка відчайдушна чуттєва жіночка має опинитися у пастці цих недобросовісних хамів, і, на думку Пенні, в неї