Fill - Серенада Ваяланда, Fill

— Ох… Нарешті хоч на хвилину без балачок про вінець…

— І без мене? — пролунав за спиною знайомий голос. Торін з’явився з тіні дверей.

— Ти знову… — Амілія не змогла стримати посмішку, хоч і намагалася. — Добре. Можеш залишитись. Але тільки якщо присягнешся більше не згадувати слово «заручини» сьогодні.

— Обіцяю, — кивнув він, підходячи ближче. — Жодного слова. Хоча я нічого не казав. Усі інші — так.

— Звичайно… Усі інші… — Амілія відвела погляд у нічне небо. — А завтра вранці ми шпигуємо?

— Завтра — ми працюємо, — сказав Торін уже більш серйозно. — Цей вечір — останній ковток легкості перед бурею.

— Тоді дозволь насолодитись хоча б цією миттю тиші, — прошепотіла вона.

І вони просто стояли поруч. Мовчки. Під мерехтінням зірок. Готуючись до того, що чекатиме їх на світанку.