С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Він похитав головою, розгубивши більшість ентузіазму, і пішов шукати іншого вдячного слухача. Маєш тобі. Тепер ще й винною почуватимусь.

У медвідсіку сьогодні гамірно – стабільна ознака відсутності Орен. Пояснивши найближчому працівнику свої потреби, я потягнулася і прилягла на диван в очікуванні рятівних пігулок.

— Чесно кажучи, до останнього думала, що ро Еллам пройде.

— Та ну. В спарингу вона ще нічого і стрільба пристойна, але куди медику тягатися з бійцями.

— Я вболівала за Магді. Мережу розривають нарізки з трансляції.

— Шикарна картинка для медіа.

— Навіть у мене серденько затріпотіло.

— Емро Шайло, а як Вам Таран сьогодні?

О, Великий, зараз вибухну!!! Хай тільки Орен прилетить, буде вам «картинка в мережі». Ледарі!

Я привідкрила очі. Зграйка жінок з обслуговуючого персоналу без керівника тинялись без діла і обмивали кісточки кожному новобранцю.

— Не дивилась трансляцію, — виски розривало від болю.

— Ну, це не страшно, — подала голос рожевоволоса. Коннахт, здається.

— Навіть трохи заздрю Вам. Зможете пережити весь спектр емоцій в комфортній обстановці, — підтримав її хтось з допоміжного персоналу.

Вони наче змовились і цвірінчали навперебій, то ж, жадібно схопивши рятівні пігулки і прихопивши з холодильної шафки енергетичний коктейль, я втекла подалі з того пташника.

***

— Це ти так свої допити на мене вирішив скинути?

Таран у стаціонарі виглядав комічно. На ліжку у повний ріст точно не витягнеться, пацієнтський халат аж тріщить. Така безпорадність вічно невдоволеного колеги тішила. Треба ще постаратися, щоб, не встигнувши виїхати з центрального корпусу, повернутись у стаціонар із запаленням легень.

На столику остигав недоїдений обід, поруч – якісь солодощі, недешеві вітаміни і пляшка фраю. Останнє – точно справа рук Гаела. Як тільки алкоголь проніс?

— Чи тобі вперше? — прокашлявся колега.

— Чую в голосі сарказм, йдеш на поправку. Тримай, — простягнула пакет з фруктами. — І не кривися мені, все з екологічно чистих ферм. Наливка вийшла б дешевше, але ж Орен все конфіскує. Як ти?

— Коли я говорив, що мені нудно, то не просив богів, щоб ти приходила, — патетична поза, обірвалась страшним бухиканням. Поспішила я з висновками про швидке одужання. Довелось вкрити колегу, якого кидало то в холод, то в жар. Де ці медики, коли вони так потрібні?

З-за дверей показалась та, що вклала ейса в лікарняне ліжко. Тепер розумію, чого Орен зве її їздовою няфкою. Жива-живісінька, ніби нічого й не трапилось. Може, креідінка і далі топталась би під дверима, якби я не втягнула її в палату. Нічого холодне повітря сюди впускати.

Таран, побачивши дівчину, на мить розгубився.

— Мирного неба, я на хвилинку… Мирного… Вибачте, — белькотіла гостя, — Ось. Хотіла Вам подякувати, — голосок тремтів. — Прийміть, будь ласка.

Запанувало незручне мовчання. Чоловік з недовірою дивився то на Магді, то на скляну баночку, до половини наповнену коричневим джемом. Сам на себе несхожий.

— Це варення з амли, — порушила тишу Магді, — Збиває температуру і допомагає при відхаркуванні, — подарунок не поспішали приймати, то ж креідінка насмілилась підійти ближче і поставити гостинець край тумби. — Ще раз дякую.

Задкуючи до виходу, вона ще кілька разів подякувала і вклонилась, чекаючи хоч якогось зворотного зв’язку. Моя уява домалювала розчароване обличчя, приховане нікабом. Здавалось, їй важливо почути хоч слово, та пацієнт залишався незворушним, хіба що час від часу хрипів, стримуючи пориви кашлю.

Свіжий сніг припорошив околиці, внизу текла гірська річка, на горизонті – рештки вцілілого лісу і хмари, що так і просилися на полотно. До найближчих поселень хвилин десь двадцять льоту. Вітер здував сніжинки з пухнастих соснових гілок, створюючи романтичний антураж. Той, хто управляв дроном, вмів зняти приємну для очей картинку – якщо взимку тут настільки красиво, то влітку ще краще. Морозне повітря відчувалося шкірою. Для повного занурення в атмосферу не вистачало запаху хвої.

Здалеку вони нагадували закоханих у парному одязі, що прихали знімати відео на згадку. Місцина на диво підходила.

Зблизька – ніякого натяку на романтику. Жінка в білому камуфляжі та балаклаві витирала з обличчя червоні патьоки, поки чоловік в такому ж одязі навпроти тримав її на прицілі. Тікати нікуди, позаду тільки прірва. Невисока, але спуститися без спорядження не вдасться. «Поранення» зачепило скроню і означало вибуття зі змагань.

Вона не поспішаючи зірвала шеврон, простягнула його супернику і підняла руки, визнаючи поразку. Чоловік опустив зброю, поспіхом сховав у накладну кишеню трофей, але пройти дівчині не дав. Зняв свою балаклаву і щось різко промовив вказуючи кудись позаду. Тендітна фігурка під натиском чоловіка потроху відступала, раз-по-раз оглядаючись, поки не оступилась. Цим скористався противник, і тіло каменем полетіло в крижані обійми.

Я передивилася записи усіх камер, що вели трансляцію, і не могла зрозуміти одного. Звідки Таран знав, що саме трапилось на тому гірському виступі? Він не слідкував за зйомкою і взагалі знаходиться за кілька кілометрів. Але щойно креідінка опинилась у смердючій воді, як алієць різко зігнувся, як при спазмі. Можливо, це збіг, камери розсинхронувались, мало що буває. От тільки його подальші дії не надто піддавались логічному поясненню.