Френк Херберт - Бог-Імператор Дюни

— Дункане! — Лето глянув на Айдаго. — Дункане, якщо я накажу, ти очолиш експедицію для знищення Тлейлакса?

— Залюбки, мілорде.

— Навіть якщо це означатиме втрату твоїх оригінальних клітин і всіх аксолотлевих контейнерів?

— Ці контейнери не видаються мені приємним спогадом, мілорде, а ці клітини — не я.

— Владико, чим ми образили вас? — спитав Нунепі.

Лето насупився. Чи цей несосвітенний дурень справді очікував, що Бог-Імператор відкрито висловиться про недавній напад лицеплясів?

— Дійшло до мене, — промовив Лето, — що ти і твій народ сієте плітки про те, що ви називаєте моїми «огидними сексуальними звичками».

Нунепі роззявив рота. Звинувачення було зухвалою брехнею, цілковито несподіваною. Але Нунепі розумів, що коли він заперечить, то ніхто йому не повірить. Так сказав Бог-Імператор. Атака в невідомому напрямку. Нунепі почав було говорити, дивлячись на Айдаго.

— Владико, якщо ми…

— Дивись на мене! — наказав Лето.

Нунепі різко підвів очі на обличчя Лето.

— Скажу тобі один-єдиний раз, — промовив Лето. — Я взагалі не маю сексуальних звичок. Жодних.

З обличчя Нунепі стікав піт. Він дивився на Лето, не зводячи очей, як пійманий у пастку звір. Коли ж знову зміг заговорити, то був не тихий контрольований голос дипломата, а щось тремтяче й перелякане.

— Владико, я… це якась помилка…

— Мовчати, тлейлаксанський ти злодію! — ревнув Лето. Тоді додав: — Я метаморфний носій святого черва — Шай-Хулуда! Я твій Бог!

— Простіть нам, Владико, — прошепотів Нунепі.

— Простити вам? — Голос Лето наповнився солодкою розсудливістю. — Звичайно, я вам прощаю. Це функція вашого Бога. Ваш злочин прощено. Але ваша дурість вимагає кари.

— Владико, якщо я міг би…

— Мовчати! У цьому десятилітті пожалування прянощів омине Тлейлакс. Нічого не дістанете. Що стосується тебе особисто, мої Рибомовки відведуть тебе на площу.

Дві кремезні вартівниці підійшли й схопили Нунепі за передпліччя. Глянули на Лето, чекаючи інструкції.

— На площі, — сказав Лето, — з нього мають зняти вбрання. Його слід публічно відшмагати. П’ятдесят ударів.

Нунепі намагався вирватися із затиску вартівниць, а на його обличчі жах змішувався з люттю.

— Владико, нагадую вам, що я Посол Тле…

— Ти звичайний злочинець і будеш покараний відповідно.

Лето кивнув вартівницям, що потягли Нунепі.

— Хотів би я, щоб вони тебе вбили! — лютував Нунепі. — Хотів би я…

— Хто? — гукнув Лето. — Хотів би ти, щоб хто мене вбив? Хіба ти не знаєш, що мене неможливо вбити?

Вартівниці виволокли з кімнати Нунепі, який далі шаленів.

— Я невинний! Я невинний!

Крики протесту затихли.

Дункан близько схилився до Лето.

— Так, Дункане? — спитав Імператор.

— Мілорде, це перелякає всіх послів.

— Так. Я дам їм урок відповідальності.

— Мілорде?

— Належність до змови, так само, як і до армії, звільняє людей від почуття особистої відповідальності.

— Але ж це завдасть клопоту, мілорде. Краще я поставлю додаткових вартівниць.

— Жодних додаткових вартівниць!

— Але ж ти напрошуєшся…

— Я напрошуюся на частку військової нісенітниці.

— Я це й…

— Дункане, я вчитель. Пам’ятай це. Повторенням я закріплюю урок.

— Який урок?

— Остаточно самовбивчої природи військової дурості.

— Мілорде, я не…

— Дункане, подумай про цього бездарного Нунепі. Він є суттю мого уроку.

— Даруй мені мою нездогадливість, мілорде, але я не розумію, до чого тут військо…

— Вояки вірять, що, ризикуючи життям, купують такою ціною право на будь-яке насильство проти тих, кого самі оберуть за ворогів. Нунепі не вважає себе відповідальним за будь-що, зроблене проти чужих.

Айдаго глянув на вихід, через який вартівниці вивели Нунепі.

— Він спробував і зазнав невдачі, мілорде.

— Але звільнив себе від обмежень минулого й опирався сплаті ціни.

— Для свого народу він патріот.

— А ким він бачить себе сам, Дункане? Знаряддям історії.

Айдаго стишив голос, ще більше схилився до Лето.

— Чим ви відрізняєтеся, мілорде?

Лето захихотів.

— Ах, Дункане, як же мені подобається твоя тямущість. Ти помітив, що я — найбільш чужий із чужинців. Чи не вважаєш, що я теж виявлюся невдахою?

— Це спало мені на думку.

— Навіть невдахи можуть загорнутися в горду мантію «минулого», старий друже.

— І в цьому ви з Нунепі схожі?

— Войовничі місіонерські релігії можуть поділяти ілюзію «гордого минулого», але мало хто розуміє найвищу загрозу для людства — фальшиве почуття свободи від відповідальності за власні вчинки.

— Це дивні слова, мілорде. Як зрозуміти, що вони означають?

— Вони означають те, що тобі сказано. Чи ти нездатний чути?

— Я маю вуха, мілорде!

— Невже? Я їх не бачу.

— Ось вони, мілорде! Ось і ось! — Айдаго вказав на обидва свої вуха.

— Але ж вони не чують. Значить, ти не маєш вух, їх немає ні тут, ні тут.

— Ти з мене кепкуєш, мілорде?

— Чути — це чути. Те, що існує, не може перетворитися саме на себе, бо вже існує. Бути — це бути.

— Твої дивні слова…

— Є лише словами. Я їх промовив. Вони розвіялися. Ніхто їх не чув, тож їх більше не існує. Якщо їх більше не існує, то хіба не можна змусити їх існувати знову? Може, тоді хтось їх почує.

— Навіщо береш мене на глум, мілорде?

— Не беру тебе, а лише кидаю слова. І не боюсь цим образити, бо впевнився, що ти не маєш вух.

— Я тебе не розумію, мілорде.

— Це й є початком знання — відкриття, що ми чогось не розуміємо.

Перш ніж Айдаго встиг відповісти, Лето дав знак найближчій вартівниці. Жінка змахнула рукою перед кристалічною панеллю керування, розміщеною на стіні за помостом Бога-Імператора. Посеред покою з’явилося тривимірне зображення покарання Нунепі.

Айдаго спустився вниз, на підлогу кімнати, і уважно придивився до сцени. Її транслювали з невеликого підвищення над площею, чулися вигуки натовпу, який при перших ознаках чогось незвичайного збігся подивитися.

Нунепі був прив’язаний до двох жердин триніжка, ноги широко розставлені, руки спутані разом просто над головою, майже при вершині триніжка. Зняте з тіла вбрання лежало поруч розірване. Поблизу стояла кремезна замаскована Рибомовка, тримаючи імпровізований бич з елакової мотузки, розтріпаної при кінці на дрібні дротоподібні пасма. Айдаго впізнав у замаскованій жінці Подругу з його першої зустрічі з Рибомовками.

На знак офіцерки Варти замаскована Рибомовка виступила