Джулія Рейвен - (не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен

Розділ 16.1.

Важка дорожня сумка неприємно відтягувала плече. Олександра втомлено зітхнула, але продовжила нести свої речі. Переліт забрав у дівчини надто багато сил. Спочатку через скандал із п'яними пасажирами рейс затримали на дві години, потім однорічний малюк на сусідньому місці влаштував гучну істерику на борту, і будь-які спроби його відволікти виявилися марними. Навушники з рандомною піснею не рятували вуха рудої красуні від надривного плачу поруч. Дитина заспокоїлася, як по клацанню пальців, лише, коли шасі літака торкнулися посадкової смуги і ні хвилиною раніше.

Після всього пережитого в дорозі думка про те, що в Шури немає дітей, здавалася їй особливо прекрасною. Вона ж зовсім не вміє з ними поводитися. От що б вона робила з дитиною, яка розплакалася, у такому тісному просторі, з натовпом незадоволених пасажирів? Плакала б разом із ним. Напевно, Борис був би чудовим батьком і без проблем підказав би їй, що потрібно робити в таких випадках або навіть сам зміг би припинити дитячу істерику. Але його тут не було. Як і вигаданих дітей.

— Господи, знайшла про кого думати! — Саша гнівно осікла себе. Недоречні спогади про колишнього коханця вже порядком почали набридати. Нічого. Скоро море все виправить. І в голові, що відпочила від міської метушні, будуть літати просочені солоним бризом моменти.

— Дівчино, потрібне таксі? — маленький вгодований чоловік перегородив шлях до виходу Олександрі й оголив низку позолочених зубів. — Недорого та з комфортом, — додав він із хитрою посмішкою.

Дівчина розгублено озирнулася — будівля аеропорту була переповнена. Усюди метушилися люди з валізами, десь неподалік знову кричало немовля. Марія пристойно запізнювалася, її мобільний не відповідав, а курортна Одеса замість очікуваного сонця зустріла її проливним дощем. Ні. Залишатися тут точно не вихід. Таких тортур втомлена свідомість більше не витримає. Поміркувавши кілька секунд, Шура вирішила: вона сама поїде до Маші.

— Мені потрібно на вулицю Леонтовича, — зазначила руда бестія таксисту, який затих біля неї. Благо вона заздалегідь дізналася домашню адресу подруги. — Відвезете?

— Звісно, що відвезу, красуне, — чоловік радісно стрепенувся, немов упізнав в Олександрі місцеву знамениту особистість. — Це ж сам центр міста. Швидко доїдемо, — максимально широко посміхнувшись, чоловік показав жестом руки на вихід. При цьому він по-джентльменськи відібрав у дівчини дорожню сумку і, голосно пихкаючи від тяжкості, попрямував за нею.

— Красуне, а ти в гості чи відпочивати приїхала? — поцікавився за спиною таксист та спробував наздогнати її. — А то в мене будиночок зараз пустує, — задихаючись як після спортивного марафону, чоловік не вгамовувався. — Прям в п'яти хвилинах ходьби від моря. Зовсім недорого. А такій гарній дівчині поступлюся за півціни. Риба свіжа, креветки — цікавлять? Теж можу подешевше дістати.

Нічого не відповівши, Саша хмикнула. Ось він, курортний бізнес у всій красі. All inclusive по-одеськи.

— Дякую, але на мене вже чекають, — дівчина кивнула в бік виходу.

Скляні двері аеропорту роз'їхалися, і всередину увірвалася захекана й наскрізь промокла від дощу Марія. З її волосся та одягу струмочками збігала прозора вода. Побіжно оглянувши будівлю, жінка одразу ж зустрілася поглядом із рудою подругою.

— Сашка! — не давши часу схаменутися, Маша підбігла до Шури й стрімко обійняла. 

— Ти мокра,  — зі сміхом дівчина дорікнула їй.

— Пробач-пробач, — жінка відпустила її з обіймів та трохи відсторонилася, щоб не забруднити подругу ще більше. — Сашуль, ти зовсім не змінилася. Як була шмаркачкою, так і залишилася.

— А ти змінилася, — схрестивши руки на грудях, Олександра зробила навмисне незадоволене обличчя. — Раніше ти була більш пунктуальною. І ніколи не спізнювалася.

— У мене були важливі причини. Я готувала тобі сюрприз. Упевнена: тобі сподобається, — примирливо піднявши руки, Маша посміхнулася. Так по-доброму. По рідному, що на душі одразу стало спокійно й тепло.

— Я скучила, — Шура тепер сама обійняла мокру подругу, ігноруючи дискомфорт від холодного одягу. — Дякую, що запросила. Я не знаю, що б робила без тебе.

— Красуне, так ти їдеш чи ні? — невчасно нагадав про себе таксист. Він так і стояв, тримаючи на плечах важку сумку.

— Красуня їде, але не з тобою, — замість рудої красуні відповіла Маша та потягнулася, щоб забрати багаж подруги. — Я її забираю.

— От же люди, — у чоловіка різко змінився настрій. — Безкоштовний вантажник потрібен був? — Він з усієї сили кинув сумку і, скиглячи, побіг шукати нових клієнтів.

— Ну ось, Маш, — Сашка знизала плечима, — не дала заробити людині. А між іншим, він знає, де дістати свіжу рибу! — дівчина не витримала й розреготалася. — І креветки!

— Ну й добре, — Маша усміхнулася і, піднявши багатостраждальний багаж Олександри, додала: — Крім риби та іншої морської живності я приготувала дещо інше.

— Ти мене лякаєш.

— Не бійся, Шурику, це сюрприз, — підбадьорила подруга. — Дуже приємний сюрприз.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно