Петро Кралюк - Богдан Хмельницький. Легенда і людина, Петро Кралюк

«козацьку славу». Це не могло не викликати несприйняття, а то й відвертої огиди в Шевченка, що і знайшло відображення в творах «трьох літ». Чи не найсильніше це прозвучало в поезії «І мертвим, і живим...». Спочатку в ній лунають закиди щодо недоброго ставлення нащадків «славного козацтва» до «братів-гречкосіїв»:«...Кричите, Що Бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв...»[258]

Далі Шевченко з сарказмом говорить про «козацьку славу», яку культивували малоросійські дворяни:

«Отойді ми заходимось!.. Добре заходились По німецькому показу І заговорили Так, що й німець не второпа, Учитель великий, А не те, щоб прості люде. А ґвалту! а крику! «І гармонія, і сила, Музика та й годі. А історія!.. поема Вольного народа! Що ті римляне убогі! Чортзна-що — не Брути! У нас Брути! і Коклеси! Славні, незабуті! У нас воля виростала, Дніпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась!» Кров’ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах, Окрадених трупах! Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть... та й спитайте Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. То й побачите, що ось що Ваші славні Брути: Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили. Може, чванитесь, що братство Віру заступило. Що Синопом, Трапезондом Галушки варило. Правда!.. правда, наїдались. А вам тепер вадить. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров’я Та славите Запорожжя. А чиєю кров’ю Ота земля напоєна, Що картопля родить, — Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! Так от як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву, І вам, синам, передали Свої кайдани, свою славу!»[259]

Якщо в ранніх творах Шевченка здійснювалася героїзація козацьких гетьманів, то в поезії «Трьох літ» вони перетворилися в антигероїв. Передусім це стосувалося особи Богдана Хмельницького. Своє критичне ставлення до цього козацького гетьмана Кобзар зберіг до кінця свого життя.

Шевченко неодноразово звертався до образу Хмельницького як у поетичній творчості, так і в малярських роботах. Вперше це він зробив у 1836 чи 1837 р. у рисунку «Смерть Богдана Хмельницького». Якщо ж говорити про інші образотворчі роботи Шевченка, де представлений образ цього гетьмана, то слід згадати незакінчений рисунок «Козацький бенкет» (1838) й начерк «Богдан Хмельницький перед кримським ханом» (1857). Названі роботи можна вважати ілюстраціями сюжетів з «Історії русів» чи інших історичних праць, зокрема Бантиша-Каменського й Маркевича. Говорити на основі цих робіт про ставлення Шевченка до Хмельницького дещо проблематично. Тим паче, що «Козацький бенкет» є незакінченим рисунком, а «Богдан Хмельницький перед кримським ханом» є начерком. Інша справа робота «Смерть Богдана Хмельницького». Тут помітне зацікавлення Шевченка особою гетьмана. Смерть же козацького провідника постає як трагічна подія.

Звісно, образотворчі роботи Шевченка, на яких є зображення Хмельницького, можуть мати широкий діапазон інтерпретацій. Тому, розглядаючи їх, важко сказати, яке було ставлення автора до козацького гетьмана: позитивне, нейтральне чи негативне. Набагато краще це ставлення продемонстровано в поетичних і прозових творах.

Т. Шевченко, офорт «Дари в Чигирині 1649 року»