Юрій Анатолійович Пономаренко - Чинність і дія кримінального закону в часі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
В Україні цю позицію підтримали В.М. Василаш[353], М.Й. Коржанський[354], В.М. Куц[355] та А.М. Ришелюк. Останній, до речі, вважає, що такий підхід не суперечить частині 3 статті 4 КК України. На його думку “дію або бездіяльність у контексті ч. 3 ст. 4 слід розуміти більш широко, ніж звичайно, тобто як такі, що в окремих випадках враховують наявність і наслідків, які перебувають у безпосередньому причинному зв’язку з ними та настання яких передбачалося особою або повинно було і могло передбачатися”[356]. Думки про те, що часом вчинення злочину з матеріальним складом слід вважати час настання суспільно небезпечних наслідків дотримувався свого часу і автор цих рядків[357]. Така позиція була закладена і в перших варіантах проекту нині чинного КК України[358], який розроблявся робочою групою Кабінету Міністрів Україні, проте вже наприкінці 1994 року члени цієї групи від неї відмовилися[359].
Ця ж позиція знайшла відображення і в законодавстві окремих зарубіжних країн. Так, зокрема, згідно частини 1 статті 13 КК Республіки Узбекистан “часом вчинення злочину визнається час виконання суспільно небезпечного діяння, якщо стаття цього Кодексу визначає момент закінчення злочину моментом здійснення дії або бездіяльності. Часом вчинення злочину визнається час настання злочинних наслідків, якщо стаття цього Кодексу визначає закінчення злочину моментом настання таких наслідків”[360]. За частиною 2 статті 5 КК Туркменістану “часом вчинення злочину визнається час настання його наслідків, а у випадках, коли відповідальність передбачена за сам факт передбаченої кримінальним законом дії (бездіяльності), – час вчинення цієї дії (бездіяльності)”[361]. Допускає можливість визнання часом вчинення злочину з матеріальним складом часу настання суспільно небезпечних наслідків і частина 1 статті 3 КК Литовської Республіки, відповідно до якої: “Часом вчинення злочинного діяння є час вчинення дії (бездіяльності) або час настання наслідків, передбачених кримінальним законом, якщо особа бажала, щоб наслідки настали в інший час”[362]. Відповідно до частини першої статті 4 глави 35 КК Швеції “якщо настання певного наслідку діяння є необхідною умовою для призначення санкції, то строк (давності притягнення до кримінальної відповідальності – Ю.П.) повинен вираховуватися з дня настання такого наслідку”[363]. Можливо, у зв’язку з відсутністю в КК Швеції інших положень про час вчинення злочину, цей припис використовується і для визначення часу вчинення діяння для потреб встановлення закону, за яким воно буде кваліфіковане. За твердженням Т.М. Клюканової кримінальний закон Фінляндії підлягає застосуванню до злочину, якщо за час чинності закону “діяння винним закінчене і в результаті цього настали наслідки, що належать до складу діяння”[364].
Дещо менше уваги в літературі присвячено дослідженню питань про час вчинення злочину в інших зі згаданих вище проблемних ситуацій. Зокрема, щодо питання про час вчинення злочину, об’єктивна сторона якого складається з двох чи більше діянь, всі дослідники одностайно сходяться на тому, що ним слід вважати час вчинення останнього діяння з тих, що входять до об’єктивної сторони складу злочину
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чинність і дія кримінального закону в часі», після закриття браузера.