Павло Петрович Коробчук - Священна книга гоповідань

інститут. Яким макаром йому це вдалося – хезе. Про що, якими термінами, з яким розумінням предмета він спілкувався з роботодавцем на співбесіді – хезе. Його документи були прийняті беззастережно – до його віку, здобутків, вказаних у резюме, роботодавці поставилися уклінно. Хто б не прийняв на роботу такого працівника, який до того ж не вимагає значних трудових зобов’язань і високої зарплати?

Кілька тижнів він притирався до свого нового трудового колективу. Спілкувався на будь-які теми, крім власне біології. При спробах заговорити з ним на наближені до анатомії людини теми І-раз робив аналітичний вираз обличчя і кивав так, ніби все знає, з усім погоджується і підтримує молодших співробітників у всіх пориваннях і починаннях.

В один із вечорів, за планом, який випрацювали старі гопники, за певний час після закриття інституту І-раз повернувся до входу в навчальний заклад і попросив охоронця пропустити його забрати окуляри, які дряблий гопник-біолог забув у себе в кабінеті. Охоронець впустив його в корпус.

За ті кілька тижнів, які він провів в інституті, Іван почерпнув багато наукових знань. Знав, чим відрізняється ікс-хромосома від бета-каротину, олігофренія від отоларинголога, струп від стовбняка.

Але найважливішим знанням, яке він ретельно опановував, було те, що І-раз дізнався, де розміщено кілька відеокамер. І дізнався, який периметр ті камери фіксують, і як їх оминути, щоб не потрапити у їхнє поле зору.

Він непомітно для камер зайшов у кабінет, де зберігалися заспиртовані ембріони людей і тварин. Підійшов у кінець стелажа, нахилився до правого куточка, запхнув руку в глиб полички, пошарудів там трохи своєю шерехатою, як шкірка вівсяного хлібця, долонею, і дістав невеличку, подібну на майонезну, баночку.

В баночці завмер невеличкий ембріон ненародженого немовляти.

символ вічного життя, що постійно народжується і ніяк не може цього зробити

Гопники зберігали свої експонати на острові в І-три – у старому будинку, в окремій кімнаті, у підвалі. Виставляли різні важливі для них реліктові предмети на полички, вішали експресивні, життєствердні фотографії на стіни. І-три двічі на тиждень ретельно, наскільки може бути ретельним старий бородатий хуліган, витирав пил з експонатів та загалом у кімнаті.

І-три та І-два в цей вечір чекали на брата в будинку. Вони знали, що сьогодні – визначний день – має з’явитися окраса їхньої приватної колекції. На честь цього вони накупили елітного насіння та по пляшечці вишуканого німецького пиваса. Більших доз пива не варто вживати, адже пенсія – музика для старих.

І-раз їхав до братів. Для того, щоб дістатися до будинку Іванів, треба було переплисти через озеро на човні – якихось п’ятдесят метрів від одного до другого берега. Іван неспішно гріб серед вечірньої тиші веслами і прислухався. У нього, глибоко в вухах, шарудів звук, ніби сиплеться пісок. Так буває при підвищеному артеріальному тиску. Іван хвилювався перед торжественним моментом. І з насолодою слухав, як з одного кінця голови в інший пересипаються його внутрішні жовтуваті зерна. Ніби в черепі не лишилося нічого, крім цієї гірської породи. Пам’ять стала піском, радість стала піском, старість стала піском. І цей пісок приємний, теплий, скільки б ти ним не блукав, – він грітиме тобі ноги і ніколи не покаже, в якому напрямку рухатися, щоб вийти звідти, зі своєї голови. Не рухатися, не виходити, не тікати. Ти назавжди застряг серед цієї трухляді, тож мусиш її любити.

І-раз пристав до берега, поклав весла, вийшов із човна, прив’язав до дерева на березі й неспішно пішов у будинок. У нього в сумці був головний експонат його життя. Головний експонат не тільки його життя. Він ніс сумку обережно, з відчуттям опіки.

точка, в якій все рано чи пізно застигає

Ви бачили, як у старих людей горять очі?

Ви бачили, як серед цієї почовпаної шкаралупи обличчя блищать дві живі зіниці?

Ви бачили, з яким хвилюванням трусяться руки цих людей, коли вони тримають одну з найважливіших для них речей у житті?

Ви розумієте, що за всю свою горбату житуху вони намножили тільки цей символ вічності, символ, який намагається народитися, але в нього ніяк не виходить?

Ембріон, який завмер в один із перших моментів свого розвитку.

Гопник, який ніколи в житті не міг вирватися з-під пластикового стаканчика.

Людина, що постійно не помічає своїх горизонтів і застрягає на певному моменті розвитку.

Поет, якому здається, що слова – це тільки слова, і між ними нема жодного ковтка повітря.

Точка, в якій рано чи пізно застигає кожен і не усвідомлює, як можна розвиватися далі. Борсається під стаканчиком, глухо б’ється об нього, і нічого не вдається.

полум’я дорівнює полум’я

Гопники сиділи в напівтемній кімнаті мовчки, передавали з рук в руки баночку з ембріоном, вдивлялися в неї, виставляли на світло, що блимало з палаючого каміна в кімнаті будинку І-три.

І-два взяв ембріон і підійшов ближче до каміна, щоб його роздивитися. Йому здалося, що місце, де мали бути очі в нерозвинутого немовляти, зблиснуло, ніби там два маленькі відполіровані вістря життя.

І-три з І-раз сиділи на стільцях і спостерігали за рухами І-два. Вони почувалися так, ніби на виставі, на головній виставі свого життя, тільки замість спортивок і кепки їх приглючило, що вони сидять у чорних блискучих смокінгах.

І-раз заговорив, як завжди, своїм старим гопівським вуличним жаргоном:

– У нас в колекції намутилася нехіла шняга, яка підводить, карочє, таку собі риску. Всі діла, там мутки, шо будуть далі – це, атвічяю, буде галімим відбитком, васянським порожняком. І мене така тєма стрімає, братухани. У мене сьодні в бошці застрягла одна мисля. Ми збирали ці всі, так сказать, життєві заманухи для того, шоб не стріматися смерті, шоб в нас була тяга до житухи, чуйка, шо ми за цю житуху всіма сороканожками держимось, можемо на неї забити, взяти на руки, шифрувати в своїй колекції. Але ми, пацани, збирали по крапалю, не, так сказать, прояви життя, – тут він на мить замовк і глибоко зітхнув. – Я до чого? Я так, опа-опа, прикинув сьодні. І шо я вам маю шо сказати. Ми назбирали колекцію страху смерті.

І-два почув це, і йому стало різко погано, схопило серце.

Він смикнувся і рукою схопився за ліву сторону грудей.

Він почав ковтати ротом повітря.

Баночка з ембріоном вислизнула у нього з рук, впала на бильце, що роз’єднувало підлогу і камін, в якому горіли дрова. Банка розбилася, і спирт, що був у ній,