Страгозорый - Небезпека у лісі!, Страгозорый

— Вже твій час настав! Віджив своє! - Я впізнав голос матері. Торргон все-таки привів їх...

     Драконікс повільно озирнувся, і його шкіра потихеньку почала димитися, згоряючи. Торргон знову випустив завп блискавки, й для впевненості випустив пару ядовитих шипів. Минулий провідник впав майже поряд зі мною. Доки створіння стерегло його, а батько, який, схоже, вирішив прийти сюди для підстраховки, роздивлявся його, теж готовий оборонятися, мати підійшла до мене.

— Ти як?... - Тихо запитала вона, схоже, перевіряючи, чи є у мене рани, і коли її погляд дійшов до мого обличчя й оголених частин тіла, її очі трохи розширилися.

    Побачивши таку реакцію, я мляво запитав, відчуваючи, як уже все тіло пронизує ниючий біль:

— Що?...

    Жінка обійняла мене, і я відчув, як легенько здригається її тіло. Повільно поклавши важку, наче не свою руку їй на спину, щоб спробувати обійняти, я так само тихо сказав:

— Не хвилюйся, усе добре. Я не вмираю. Це лиш перетворення, що означає, що я стаю сильніше...

— Я так хвилювалась за тебе... Доки ти бився з цим виродком, я навіть не знала цього й не могла прийти на допомогу...

— Але все-таки прийшла.

..

..

..

..

..

    Я лежав у нашій печері. До болю вже трохи звик, хоча він був досить сильним. Мати сиділа поряд зі мною про всяк випадок. Інколи ми тихо розмовляли про щось.

    Драконікса, який залишився ледь живим - все-таки, зміг трохи полегшити ситуацію й не вмерти, - забрали до табору й залишили під наглядом декількох досвідчених людей. Батько зовсім недавно пішов оглядати ті камені. Добре, що ніхто не розпитував мене про них.

— Як гадаєш, яким був Драконікс, коли був провідником? - Запитав я одного разу, подивившись на мати. - Все-таки, та дівчина збрехала мені тоді, кажучи, що він був непоганим, чи ні?

— Ох, не знаю, синку. - Видихаючи голосно повітря, мовила жінка. - Усе це важко. Можливо, не збрехала, і Драконікс тільки коли потрапив до того світу, почав мінятися в гіршу сторону. А можливо, він і був поганим, лише робив вигляд, що такий хороший та хоче допомогти амфігорами покращити свою репутацію. - Промовчавши декілька секунд, вона тихо запитала: - Чому ти не казав раніше, що тренуєшся з ним? Я певна, що ти тренувався з ним і до того, як повідомив мені усю ситуацію.

— Тоді я гадав, що поки що сенсу розповідати комусь про моє становище нема потреби і я зможу контролювати ситуацію в кінці сам. Але коли я не зміг відповісти навіть через якийсь час на питання про те, чи треба допомогати Драконіксові, почав задумуватися над тим, що у найближчий час треба розповісти все вам. Мені було трохи лячно, що мене покарають за те, що я доволі довго мовчав, нічого не кажучи, і тому я чекав потрібного моменту, щоб ви сильно не злилися й вислухали мене до кінця, а потім ми разом придумали, що треба робити.

— За такі речі ми ніколи не будемо тебе сварити, не хвилюйся. - Жінка обережно провела рукою по моїй голові, прибираючи невеличке пасмо волосся від очей. - Тому ти можеш довіряти нам будь-які свої тайни, якщо вони не дуже секретні, й ти можеш їх довірити хоча б нам.

    Настала пауза. Ми мовчали, сидячи у темній печері. Я думав про своє, мати можливо подумки розмовляла про щось з Терном.

— Ти виріс. - Більш тихо мовила мати, і я трохи здивувався цьому. - Ти вже більше не той малий хлопець, якому потрібна у всьому допомога батьків. Я пишаюсь тобою. І батько пишається тобою теж.

    Я посміхнувся. Усередині мене розливалось тепло від сказаних жінкою слів. Змогши трохи піднялися, я обійняв її.

..

..

..

..

..

    Через декілька днів, коли біль нарешті вщух і я пішов вперше за останній час на риболовлю, я дивився на своє відображення у спокійній воді.

    Я конкретно таки притерпів змін. Шкіра стала трохи товстішою, але від того мені не було так боляче від деяких ран. Шкіра стала чорною, і навіть мати одного разу сказала, що мені стало завдяки цьому краще ховатися й полювати вночі, бо ніхто не побачить. Очі теж змінили колір. Замість зелених стали сірими. Волосся наче вигоріло на сонці й стало набагато світлішим. Я став трохи вищим, ніж до цього, і можливо, ще продовжую рости. Обличчя стало більш мужнім.

    Так, мати була права тоді. Я дійсно виріс. Принаймні, почав рости.

{Від автора}

Усім привіт. Хочу сказати, що плани на рахунок Албанського Ринку трохи змінились, і третього циклу не буде. Ну а на цьому поки що все :)))